Капiтани космосу - Костянтин Семенович Лемешев
— Що там ваші кадри! — похапки схилилася до мольберта Ксенія Василівна Євсєєва. — От картина в мене буде справді незвичайна: крилаті люди в небі! Білосніжні, мов у лебедів, крила, голубий фон неба, рожеві хмари… Е! Та що ви розумієте в живопису, бездушний фотограф…
Політ сергусіян був, справді, на диво красивим. П’ятеро крилатих людей, широко розкинувши руки, до яких були зручно припасовані крила літальних апаратів, ледь зігнувши ноги з білими віялами від колін до ступнів, у гордому нахилі вперед пливли в повітрі. Величезні білі крила підіймались і опускались плавно й велично або в широкому розмахові залишалися непорушними.
— Пробував я на тому тижні на літальному апараті Лан літати, — тихо звернувся Сергій до Шао Лі, відводячи друга трохи вбік. — Нічого не виходить. Ніяк не міг вловити моменту, коли треба підключати допоміжний механізм, що на спину одягається. Махав-махав крилами, піднявся вгору метрів на три, а тоді сторч головою! І досі шия і спинні м’язи болять. Тому мене дід Юрій і на лопатки так легко поклав. Якби не це, я б йому!
— Говори! — посміхнувся Шао Лі. — Сергусіяни з дитинства на тих апаратах літали, як ми, бувало, на самокатах каталися. Там, крім сили, звичка потрібна, автоматизація рухів, як у додержанні рівноваги при їзді на велосипеді. І все це треба в думці координувати з дією кібернетичного механізму, що в разі потреби, виконуючи команду думки, або допомагає рукам і ногам, або жорстко фіксує крила і стабілізатори на ногах при ширянні в повітрі. Я придивлявся, знаю. А ти з першого разу захотів вразити Лан своєю вправністю?
— Та хіба я для неї? — зашарівся юнга. — Подумаєш! Та я на неї… Вона на мене й не дивиться…
— Ой, юнго, юнго! — примружився Шао Лі. — Залишиш ти своє серце на Сергусі. Це вже я точно передбачаю. Ну, чого дивишся, мов яструб на бідного горобця? Ходімо до гурту. Бач, он Леї вже спускатися збираються.
Над озером у плавному ширянні коло за колом знижувалися сергусіяни. Ось всі вони нараз перейшли в круте піке і за хвилину, складаючи за спиною крила, вже стояли на березі перед астронавтами.
— Світлий привіт дорогим братам Землі! — гучно і шанобливо мовив високий і ставний Дуг Лей, голова родини. Однією рукою він вказував у небо, другу приклав до серця.
— Бажаємо вам вічної ласки Зірки Золотого Крила і Сонця Голубих Променів! — по-сергусіянському відповів найстаріший з астронавтів академік Курганов і першим зробив крок назустріч друзям.
…Кожного разу, коли сходило Сонце Голубих Променів, прилітала до озера родина Леїв. їй сергусіянськими вченими було доручено підготувати землян до безпечної подорожі по сергусіянській планеті і відкритого спілкування з її населенням. Після тої пам’ятної події, як плазмольот «НБК-119», вимкнувши термоядерні двигуни, в супроводі сергусіянських всюдиходів, бо фотонна ракета залишалася на орбіті, спустився на Сергус-1, минуло за земними розрахунками близько двох місяців. Ще знаходячись на шляху до Сергуса-1, астронавти і сергусіяни вивчили мови, познайомились з історією розвитку суспільств. Правда, за чотирнадцять місяців польоту від залізної зірки до сергусіянської планетної системи кожен з землян більшу частину проспав у кабінах електросну. Та гіпнопедичні агрегати і під час сну робили свою справу. Люди вивчали мови, оволодівали досягненнями науки сергусіян, і тепер навіть наймолодший з них — Сергій Чуєв — вже міг би позмагатися в ерудиції з будь-яким академіком Землі, хоч за віком став лише дев’ятнадцятирічним юнаком.
Задовго до посадки плазмольота сергусіяни приготували для земних астронавтів цілий табір з численною апаратурою і пристроями для поступового адаптування організму людей до умов життя на Сергусі-1. Навколо мальовничої долини, де розташувався табір астронавтів, були встановлені потужні регулятори іонізації повітря. Людям, які звикли до незначної кількості аероіонів, найздоровіше повітря Сергуса-1 без підготовки могло стати небезпечним. І величезні вентилятори, встановлені навкруги табору, безперервно посилали в долину потужні струмені гарячого вугільного пилу. Так створювалися позитивні іони, яких в атмосфері Сергуса-1 було зовсім мало. Цей пил здавався астронавтам легким димком від доменних печей, а повітря здоровим і чистим, як на високогірних курортах Кавказу. На Сергусі-1 кисню в повітрі було майже втричі більше, ніж в атмосфері Землі, а барометричний тиск нижче земного, і астронавти почували себе прекрасно. Більше сорока разів над табором змінювали одне одно сергусіянські світила, і з кожним таким «днем» все повільніше працювали вентилятори, все менше важких іонів попадало в легені гостей з Землі. І з коленою годиною краще, міцніше відчували себе астронавти: адаптація організму підходила до кінця. В табір один раз на сергусіянську добу прилітав капітан фотонної ракети Дуг Лей з родиною: дружиною Ерлібою, сином Гіфром і онуками Лан і Дафром. З наближенням властивостей повітря в долині до загальних властивостей атмосфери Сергуса-1 родина Леїв гостювала в таборі все довше і довше. Крім того, земляни щоденно бачилися і говорили з іншими сергусіянами в кулеподібній кабіні апарата по передачі думок.
Біля цього апарата, встановленого в таборі в перший же день перебування людей на Сергусі-1, Сергій просиджував цілі години, розмовляв, обмінювався думками з багатьма жителями Сергуса-1, але безпосередніх побачень з родиною Леїв завжди чекав з нетерпінням.
З великою пошаною і хвилюванням розмовляв молодий інженер-радист плазмольота Сергій Чуєв з старими Леями, Дугой і Ерлібою. їх синові Гіфру за земним літочисленням майже три століття минуло, але зовнішньо він був не старший за тридцятирічного Юрія Чуєва, а вісімнадцятирічні близнюки — весела Лан і дивовижно спокійний Дафр — здавалися Сергієві майже дітьми, учнями школи другого ступеня… І ось тепер, коли родина Леїв в сорок перший раз прилетіла в табір астронавтів, Сергій знову з подивом відзначив, що ніяких ознак старості на обличчях, в будові тіла і рухах сергусіян нема. Всі п’ятеро, одягнуті в легкі вільні накидки, які вигідно підкреслювали стрункість постатей і красу м’язів, рухливі і бадьорі, нагадували ровесників і старших товаришів Сергія. От хіба що у старого Дуга і його дружини Ерліби ледь помітніші зморшки біля очей, строгіші погляди, спокійніша та врівноваженіша мова.
Поки Дуг говорив з Кургановим, Сергій уважно придивлявся до літальних апаратів сергусіян. Складені крила апаратів являли
