Капiтани космосу - Костянтин Семенович Лемешев

— Оце, так! — захоплено вигукнув Добробас. — Такого чуда і в казках не було.

Сергій простежив за поглядом Миколи Івановича і лише тепер помітив, що широка дорога, обабіч якої шумували фонтани, складається з семи стрічок різного кольору. Він ще не міг збагнути, навіщо на дорогу винесені всі кольори світлового спектра, коли нараз помітив, що стрічки дороги рухаються в різні боки.

Перша від астронавтів червона стрічка дороги рухалася на середній швидкості вліво, наступна — оранжева — рухалася туди ж дуже швидко, а третя, жовта стрічка, теж лівостороння, рухалася на одній швидкості з першою червоною. Середня зелена стрічка була роздільною і нерухомою, а голуба, синя і фіолетова — з тими ж швидкостями, що й стрічки лівого руху, плинули праворуч.

Час від часу на швидкісних оранжевій і синій стрічках дороги перед очима астронавтів стрімко пропливали в різні боки площадки з вантажами, якимись спорудами на зразок павільйонів, де були ряди крісел перед екранами. І скрізь — квіти і квіти, вази з фруктами, свіжі прохолодні напої, які подавалися бажаючим численними кібернетичними пристроями. На одній з платформ земляни побачили групу сергусіян, які опустилися з повітря на дорогу, щоб відпочити і поснідати. Тихі, ніжні звуки музики супроводжували їх приємне заняття. Побачивши землян, сергусіяни миттю знялися в повітря і запросили їх на свої місця.

— Що ж, це нам по дорозі, — звернувся до землян Дуг Лей. — Треба перейти стрічку середнього руху і вийти на швидкісну. Нумо, поспішаймо, бо доведеться потім наздоганяти.

— А що, дороги не зупиняються? — питав Сергій у Лан, прискорюючи крок і переходячи майже на біг, — І куди вони ведуть, оці стрічки?

— Таких доріг у нас багато, через кожні п’ять-десять пу, а по-вашому, через кожні двадцять-тридцять кілометрів, зустрічаються, — уривчасто відповідала Лан, спритно перестрибуючи через п’ятиметрові стрічки дороги. — Всі дороги рухаються безупинно навколо планети.

— Навколо Сергуса? — здивувався Сергій. — А звідки ж така колосальна енергія?

— З сонячних батарей. Оті квітники, що ми переходили, — не що інше, як потужні фотоелементи.

Вслід за молоддю земляни і сергусіяни за кілька хвилин наздогнали великий павільйон на синій швидкісній стрічці і, опустившись у зручні крісла, вже захопилися стрімким рухом. Свіже бадьоре повітря і прохолодні напої, що нагадували сік ананаса, ще більше підняли настрій землян.

За кілька годин саморушна дорога доставила астронавтів у Місто Легкого Подиху.

Вже при в’їзді в місто гостей з далекої Землі на літальних апаратах вилетіли зустрічати тисячі його жителів. Вони перелітали з одного боку дороги на інший, групами стояли біля прозорих, мов кришталь, будинків, кидали на дорогу вінки з великих білих квітів, співали дзвінкі пісні, вигукували палкі привітання.

Біля великого, прекрасного, що своєю формою нагадував квітку лілії, будинку, площадка з астронавтами відокремилась від дороги, що невпинно рухалась, і, пройшовши ажурною естакадою трохи вбік, плавно зупинилась.

Застелені голубими килимами ескалатори поволі понесли гостей в Палац Ради Старійшин Сергуса.

Зуг Ок зупинив астронавтів на круглій центральній арені, а навкруги, на зручних сидіннях, що підіймалися амфітеатром від арени, розташувалися найзнатніші сергусіяни.

Сергій з захватом слухав промови видатних вчених і Почесних Старійшин Сергуса-1. Вони оцінювали прибуття плазмольота землян як видатну подію в історії Всесвіту, як велику заслугу людей Землі, що першими зуміли пройти небезпечну зону гравітаційного розпаду на шляху між двома сонячними системами, стали піонерами в налагодженні спільної співдружної роботи мислячих істот у космосі.

На арену виходили все нові й нові сергусіяни, від двадцятирічного до п’ятисотрічного віку. І всі вони починали виступи з слів привіту до мужніх землян, а закінчували палкими запевненнями у вічній дружбі між сергусіянами і землянами.

Сказали своє слово і астронавти. Сергусіяни уважно слухали слова подяки і солідарності, з якими виступив капітан космосу Юрій Чуєв.

На честь вічної дружби люди двох сонячних систем вирішили зробити все, щоб розвіяти космічні хмари пилу і знешкодити зону гравітаційного розпаду, які розділяють землян і сергусіян, добитися міцної і постійної передачі думок між людьми Землі і Сергуса.

Після церемонії зустрічі з жителями столиці астронавтів відвели в Палац Вічного Братерства, спеціально побудований за цей час на честь астронавтів з Землі.

Та замість передбачуваного відпочинку астронавти довго з захопленням оглядали Палац, і тільки з заходом Зірки Золотого Крила в супроводі Дуга Лея потрапили в астрономічну обсерваторію Сергуса.

…І почалися з тої хвилі для астронавтів дивовижні відкриття і знахідки. Земляни й раніше від Дуга Лея чули багато незвичайного про Сергус-1, але тепер це були не лише розповіді, а й небачена раніше дійсність. Тепер земляни могли через чудові прилади самі побачити ще двох братів Сургуса-1.

Якщо Сергус-1 був у півтора рази більший — від Землі, то Сергус-2 і Сергус-3 були один від одного менші, але тяжіння на них сергусіяни відрегулювали в послідовному збільшенні. Все це було досягнуто за рахунок різної питомої ваги штучно створених елементів, з яких складалися планети.

Астронавти, відчуваючи себе на Сергусі надзвичайно легко від меншого, ніж на Землі, тяжіння і бачачи велику щільність ґрунту на полях, зацікавилися цим парадоксом. Сергусіяни пояснили це тим, що Сергус-1, маючи щільну зовнішню оболонку, у другому, найбільш потужному шарі, складається здебільшого з губчатих порід, просякнутих водою, корисними газами та іншими легкими елементами. В центрі планети замість ядра створено гігантський реактор по виробництву енергії від керованої анігіляції, тобто з’єднання речовини з антиречовиною. На полюсах і по екватору Сергуса-1 були розміщені велетенські воронки-вулкани, стінки яких від центра планети до поверхні охоплювалися кількома шарами кільцевих магнітних і антимагнітних полів. Невидимі воронки теплозахисту і захисту від радіації видовжуються також далеко в космос, і в разі потреби Сергус-1, ввімкнувши свій центральний реактор, може стати подорожуючою планетою у всесвіті. Сергусіяни вже раз пережили страхіття космічної катастрофи, і тепер були готові до найнесподіванішого.

Зачудовано слухав Сергій розповідь сергусіян про початок культурного життя на їх планеті