Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

— Я говорив лише з третиною з них, Джубале... Але так, вони — щасливі. Такі щасливі, що, здавалося, світилися від щастя. Та я цьому не вірю. Тут приховано якусь хитрість.

— Ну, можливо, ти сам був там хитрістю.

— Я?

— Я думаю, що це дуже сумно — те, що твої смаки стали такими непорушними в такому юному віці. Це вона і була — сама манна небесна, — а тебе спіймали без ложки. Навіть три дні того, що тобі пропонували (до чого спонукали тебе!), стали б скарбом, коли б ти досяг моїх років. А ти, молодий ідіот, дозволив ревнощам переслідувати тебе! Повір мені: у твоєму віці я з розмахом пішов би до ескімосів, вдячний їм за те, що для мене вхід — вільний, і мені не потрібно відвідувати церкву та вчити марсіанську, щоб мати на це право. Я сильно роздратований, але моя єдина невесела втіха полягає в тому, що я впевнений в тім, що ти про це пошкодуєш. Старечий вік не приносить мудрості, Бене, але обіцяє найсумнішу перспективу з усіх можливих — жалкувати про спокуси, від яких ти відмовився. У мене самого є про що шкодувати... Проте все це — ніщо в порівнянні з тим, як шкодуватимеш, — я в цьому впевнений, — згодом ти.

— О, Господи — досить сипати сіль на рану!

— О небеса, чоловіче! Чи ти миша? Я не сиплю сіль на рану; а намагаюся підвести тебе до очевидного висновку. Чому ти сидиш тут і скаржишся старигану — якщо тобі слід прямувати в Гніздо, ніби голубу, що повертається додому? Ще до того, як копи накриють це Гніздо! Прокляття, якби ж я був хоч на двадцять років молодший, то й сам би приєднався до церкви Майка.

— Досить вмовляти мене, Джубале. Скажи, що ти насправді думаєш про церкву Майка?

— Ти сказав мені, що це не церква, а просто навчальний центр.

— Ну... I так, і ні. Мається на увазі, що її засновано на «Істині» з великої літери І, яку Майк отримав від марсіанських Старійшин.

— Старійшини, так? Як на мене, це все одно маячня.

— Майк точно в них вірить.

— Бене, якось я знав підприємця, який вірив, що в усіх ділових рішеннях йому дає поради привид Александера Гамільтона. Це доводить лише одне — що він у це вірив. Проте чорт з ним. Ну чому я постійно повинен бути адвокатом Диявола?

— Яка муха тебе зараз вкусила?

— Бене, найгірший грішник з усіх — той лицемір, який підняв галас навколо релігії. Ми мусимо віддавати Дияволу його частку. Майк справді вірить у тих Старійшин, і він не піднімає галасу. Він навчає істині, якою її бачить, — навіть попри те, що схильний брати дещицю з інших релігій, щоб проілюструвати свою власну. Той ритуал «Праматері Всього» — лише фрагмент того, що мені сподобалося; здається, він лише проілюстрував універсальність Жіночого Начала, незалежно від його імені чи форми. Щодо його Старійшин — звичайно, я просто не знаю, чи вони й справді існують. Мені просто важко сприйняти думку про те, що будь-якою планетою може керувати ієрархія привидів. Що ж до твердження «Ти є Бог», то, як на мене, воно не більш і не менш імовірне, ніж будь-яке інше. Коли прийде Судний День, — якщо в них прийде, — ми раптово можемо побачити, що Бог Мумбо-Юмбо з Конго насправді був найбільшим Великим Босом. Нам не відомо, які імена доля витягне з капелюха, Бене. Впевнена в собі людина влаштована так, що не може повірити у власну смерть, — і це автоматично спричиняє безкінечне вигадування нових релігій. Якщо ця випадково переконує когось в безсмерті без усіляких доказів, — то питання, поставлені саме нею, неймовірно важливі... Незалежно від того, чи можемо ми відповісти на них, чи ні, чи навіть довести відповідь, про яку здогадуємося.

Природа життя; те, як душа потрапляє в тіло; проблеми самої душі; чому душа здається центром всесвіту, його метою — ось ці першочергові питання, Бене; вони ніколи не бувають буденними. Науковці не можуть — або не хочуть — впоратися хоча б з одним з них; а хто я такий, щоб насміхатися над релігіями за те, що вони хочуть знайти ці відповіді, — не переймаючись тим, до якої міри це переконливо саме для мене? Старий Мумбо-Юмбо може з'їсти мене. Я ж, в свою чергу, не можу відкинути його лише тому, що його собори — лише уявні. Так само не можна відкинути одного хлопчиська, який керує культом сексу на затишному горищі, — бо і він може бути Месією. Єдина релігійна думка, в якій я впевнений, — це те, що самоусвідомлення — це не просто купка амінокислот, що зібралися разом!

— Bay! Джубале, тобі варто податися у проповідники.

— Це як ходити по гострому лезу ножа, мій хлопчику, — але я дякую тобі за підтримку. Щодо голосу громадськості в твоїй голові — ще одне слово на захист Майка, і я покину його на милість суду. Якщо він може показати нам кращий спосіб керувати цією засміченою планетою, то його інтимне життя буде виправдане — незалежно від твого чи мого смаку. Генії традиційно відомі своєю байдужістю до сексуальних традицій власної культури; вони до всього доходять самотужки, створюючи свої власні правила; і це не припущення, це факт, який ще у 1948 році довів Арматуе[86]. А Майк і є геній; і вже не раз це доводив. Тому він очікувано ігнорує місіс Гранді[87] і якось дає собі раду, роблячи що вважає за потрібне. Генії виправдано зневажають думки своїх підлеглих.

А з релігійної точки зору сексуальна поведінка Майка кошерніша від суботньої риби та ортодоксальна не менше від Санта-Клауса. Він проповідує, що всі живі створіння колективно є Богом... І це робить його самого та його підлеглих єдиними самоусвідомленими богами в його пантеоні. Таким чином, вони є спільнотою богів, які мають право триматися разом на цій планеті. І потім, історія завжди дозволяла богам сексуальну свободу, яка обмежувалася лише їхнім власними судженнями; правила смертних ніколи не бралися до уваги. Леда і Лебідь? Європа і Бик? Осіріс, Ісіда та Гор? Неймовірні інцестуальні ігри скандинавських богів? Звісно; але навіщо на цьому зупинятися? Уважно придивися до родинних стосунків в концепції Триєдинства — найбільш поширеній