Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

— Майк мене не запрошував.

— Бос, те Гніздо належить нам з тобою, — точнісінько так само, як і Майку. Майк — перший серед рівних... Як ти — тут. Чи може Еббї вважати цей дім своїм?

— Може. Так сталося, — спокійно відповів він, — що вона вже отримала спадщину... З правом пожиттєвої оренди для мене.

Джубал переписав свій заповіт, знаючи, що Майковий зробив його непотрібним для всіх водних братів. Але не був стовідсотково впевнений у «водному» статусі саме цього пташеняти — попри те, що зазвичай вона була мокра, — і перерозподілив майно на її користь, а також на користь нащадків (якщо такі будуть) ще декількох інших людей.

— Я не хотів казати, та ця інформація тобі не зашкодить.

— Джубале... Ти змушуєш мене плакати. І через тебе я майже забула, про що говорила. А я мушу це сказати. Майк ніколи не підганятиме тебе, і ти це знаєш. Я ґрокаю, що він чекає на повноту. А ще ґрокаю, що ти також чекаєш.

— Гм... Я ґрокаю, що ти говориш правильно.

— Добре. Думаю, що сьогодні ти особливо похмурий просто тому, що Майка знову заарештували. Але це траплялося безліч...

— «Заарештували»? Я про це не чув! Що відбувається? Чорт забирай, дівчино...

— Джубале, Джубале! Бен не дзвонив; нам нічого не відомо. Ти ж знаєш, скільки разів Майка вже заарештовували — в армії; як фокусника; і в інших місцях — з півдесятка разів як проповідника. Він ніколи нікому не шкодив — просто дозволяв це робити. Вони ніколи не зможуть засудити його, і він вийде так скоро, як тільки захоче. І одразу ж, якщо захоче.

— Що цього разу?

— О, звичайна маячня — прилюдна розпуста, статеві зносини з неповнолітніми, змова для обману, утримання протизаконного будинку, сприяння правопорушенням дітей, змова для ухилення від виконання закону про прогулювання школи...

— Що?

— Це стосується їхньої власної школи для пташенят. Ліцензію на роботу парафіяльної школи скасували, але діти все одно не відвідують звичайну. Це не має значення. Джубале, все це не має значення. Єдине, в чому вони технічно порушують закон, — так само як і ти, любий бос, — неможливо довести. Джубале, якби ти коли-небудь побачив Храм та Гніздо, то зрозумів би, що навіть F. D. S. не зможе потайки встановити там жучки. Тож розслабся. Після безлічі новин обвинувачення знімуть, а на зовнішніх службах буде ще більший натовп, ніж будь-коли раніше.

— Анно, Майк сам влаштовує ці переслідування?

Вона виглядала спантеличеною — а для Анни це був незвичний вираз обличчя.

— Джубале, я ніколи не думала про таку можливість. Майк не вміє брехати, ти ж знаєш.

— А хіба для цього потрібно брехати? Припустімо, що він розпускає про себе цілковито правдиві чутки. Але лише ті, які неможливо довести в суді.

— Думаєш, Майк би пішов на це?

— Не знаю. Лише знаю, що найкращий у світі спосіб брехати — це висловити правильний обсяг правди у правильний час, а потім замовкнути. І це було б не першим випадком провокації переслідування самих себе заради заголовків. Добре, я викину це з голови, якщо тільки ситуація не перетвориться у щось, із чим він не зможе впоратися. Ти все ще «Сюди»?

— Якщо ти зможеш втриматися, щоб не поплескувати Еббі під підборіддям, не кукурікати й не створювати інших подібних некомерційних звуків, я принесу її. Якщо ж ні, то краще скажу Дорказ, щоб вставала і йшла працювати.

— Принеси Еббі. Я докладу всіх зусиль, щоб створити якийсь комерційний шум — новий варіант сюжету, відомого як хлопчик-зустрічає-дівчинку. Що скажеш?

— Скажу, що це чудово, бос! Дивно — чому ніхто не подумав про це раніше? Півсекунди... — і вона швидко вийшла.

Джубал і справді стримував себе: менше хвилини некомерційного шуму та жестів вистачило, щоб викликати небесну посмішку Ебігейл, включно з ямочками на щічках. А потім Анна відкинулася на спинку крісла і почала годувати груддю.

— Заголовок, — почав він, — «Дівчата такі ж, як і хлопці, тільки більше». Початок. Генрі М. Гейвершама Четвертого дуже ретельно виховували. Він вірив, що є лише два типи дівчат: присутні і ті, кого поблизу немає. Він значно більше любив останніх — особливо тоді, коли вони саме такими й залишалися. Абзац. Він не був знайомий з юною леді, яка впала йому на коліна, і не вважав звичайний нещасний випадок еквівалентом формального вступу... Що ти, в чорта, хочеш? Чи ти не бачиш, що я працюю?

— Бос... — сказав Ларрі.

— Вийди й зачини двері з того боку...

— Бос! Церкву Майка спалили!

Вони поспіхом побігли за Ларрі до його кімнати: спочатку Джубал, за ним — Анна з одинадцятьма фунтами, нашвидкуруч загорнутими в пелюшки, попри усі перешкоди; останньою приєдналася Дорказ, яку розбудив шум.

— ...опівночі минулої ночі. Те, що ви зараз бачите, — це головний вхід до культової споруди одразу ж після вибуху. Це ваш Журналіст по сусідству для Нових Світових Мереж з ранковим випуском новин. Залишайтеся на каналі, і ви почуєте всі брудні подробиці цієї справи. А зараз — саме час для нашого місцевого спонсора... — зображення з руйнуваннями замиготіло, й замість нього з'явився крупний план з обличчям молодої домогосподарки.

— Прокляття! Ларрі, вимикай ту штуковину й перетягуй її до кабінету. Анно! Ні — Дорказ! Подзвоніть Бену.

Анна заперечила:

— Тобі ж відомо, що в Храмі ніколи не було телефону. Як вона це зробить?

— Тоді нехай хтось поїде туди і... Ні — ну звісно ж, ні; у Храмі нікого не буде... Гм... Тоді подзвони начальнику поліції. Ні, окружному прокурору. З останнього, що ви чули, — Майк і досі у в'язниці?

— Так.

— Сподіваюся, він ще там, — і що всі інші разом з ним.

— Я теж. Дорказ, візьми Еббі. Я сама цим займуся.

Але, коли вони повернулися у кабінет, телефон повідомляв про вхідний дзвінок і вимагав шифрування. Джубал вилаявся й встановив захист, маючи намір знести його — хто б то не був, — щоб звільнити лінію.

Але дзвонив Бен Кекстон.

— Привіт, Джубале.

— Бене! Що, в чорта, сталося?

— Бачу, ти дивився новини. Саме тому я й дзвоню, щоб заспокоїти тебе. Все