Чужинець на чужій землі - Роберт Хайнлайн

— Дуже добре. Оціни гіпотетичну ситуацію: ти згадував леді на ім'я Рут, з якою випадково познайомився — поцілунок братерства та розмова впродовж кількох хвилин, нічого більшого.

— Ага.

— Припустімо, що акторами були б Рут і Майк? Якби там не було Джилліан? Чи був би ти так само шокований?

— Що? Прокляття, так — я був би шокований!

— Але як сильно? Нудота? Панічна атака?

Кекстон здавався замисленим, потім спантеличеним.

— Думаю, що ні. Та все одно я б надзвичайно сильно — хоча й безглуздо — здивувався. Проте, гадаю, що я просто вийшов би на кухню, чи щось подібне... Потім знайшов би виправдання і поїхав геть. Я й досі відчуваю себе цілковитим дурнем через таку несамовиту втечу.

— Ти і справді шукав би виправдання, щоб поїхати? Чи з нетерпінням чекав би на власну «вітальну вечірку», яка мусила відбутись того вечора?

— Ну... — Кекстон замислився. — Коли це сталося, я навіть не думав про вечірку. Мені було цікаво — це я визнаю; проте я не був стовідсотково впевнений.

— Дуже добре. Тепер у тебе є мотив.

— Хіба?

— Ти назвав його, Бене. Витягни і поглянь — а потім з'ясуй, як ти хочеш з цим впоратися.

Кекстон жував губу; він здавався нещасним.

— Добре. Я б дуже здивувався, якби то була Рут, — але це й справді мене б не шокувало. Прокляття, з роботою журналіста тебе вже ніщо не шокує, але... Що ж, ти мене переконав: йдеться про щось правильне та про щось хибне, приховане десь дуже глибоко. Маячня: якби то була Рут, я навіть підглядав би, — навіть попри те, що досі думаю, що вийшов би з кімнати, бо такі речі повинні відбуватися (ну, щонайменше мені так здається) наодинці.

Він зробив паузу.

— Так сталося через Джилл. Мені було боляче... І я ревнував.

— Відважний друже Бен.

— Джубале, я був готовий присягнутися, що не ревнував. Бо знав, що програв, і прийняв це. Так склалися обставини, Джубале. А зараз не зрозумій мене неправильно. Я б все одно любив Джилл — навіть якби вона була повією за два песо. А це не так. Цей гарем просто бісить мене. Але Джилл вважає, що поводиться пристойно.

Джубал кивнув.

— Знаю. Впевнений, що Джилліан не можна розбестити. Вона має непохитну невинність, завдяки якій просто не здатна бути аморальною, — він гмикнув. — Бене, ми наблизилися до суті твоєї проблеми. Боюся, що ти і я погодимося, що нестача янгольської невинності повністю компенсується досконалою мораллю тих людей.

Здавалося, Бен здивувався.

— Джубале, ти вважаєш те, що вони роблять, — моральним? Лише пустощі мавпочок у зоопарку, і нічого більше? Я маю на увазі тільки те, що Джилл і справді не знала, що робить щось неправильне: її просто обманули. Та й сам Майк теж не знає, що робить щось не так. Він, Людина з Марса, від самого початку почав не з того. Все, пов'язане з нами, було для нього дивним — тож для Майка нічого ніколи не стане на свої місця.

Джубал здавався стурбованим.

— Ти порушив важке питання, Бене, — проте я дам тобі чітку відповідь. Так, я вважаю все, що роблять ті люди, — все це Внутрішнє гніздо, не лише наші власні дітлахи, — етичним. З того, що ти мені описав, — так. У мене не було можливості дослідити подробиці, але так: йдеться про все, що вони роблять, також і про групові оргії та безсоромно відкриті статеві акти у будь-який час. І про їхнє спільне проживання, про їх анархічні закони — про все. А особливо — їх самовідданість у тому, щоб передавати свою ідеальну моральність іншим.

— Джубале, ти надзвичайно мене здивував, — Кекстон почухав потилицю й гмикнув. — Якщо ти так думаєш, — тоді чому тобі не приєднатися до них? Тобі були б раді. Вони хочуть тебе, чекають на твій візит. Скоро в них ювілей, і Доун чекає на шанс поцілувати тобі ноги й прислужувати в усьому, в чім ти дозволиш. Я не перебільшую.

Джубал похитав головою.

— Ні. Ще п'ятдесят років тому... Але зараз? Бене, мій брате, у мені більше немає потенціалу для такої невинності, — і я при цьому не посилаюся на сексуальну потенцію, тож зітри цинічну посмішку зі свого обличчя. Я маю на увазі те, що був надто довго одружений з власним сортом зла та безнадії, щоб очистити їх водою життя й стати знову невинним. Якщо я взагалі колись таким був.

— Майк думає, що тобі ця «невинність» властива повного мірою, — хоч і не називає її саме так. Мені по секрету сказала Доун.

— Тоді Майк висловив мені велику честь; тож я не буду його розчаровувати. Він бачить власне відображення — а я за професією дзеркало.

— Джубале, ти півень.

— Абсолютно точно, сер! Найбільше мене турбує те, чи зможуть ці невинні діти створити свій шаблон, щоб пристосуватися до цього вибагливого світу. О, раніше вже були такі спроби. І кожного разу світ перетравлював їх своєю шлунковою кислотою. Дещо від ранніх християн — адже анархія, комунізм, групові шлюби, та навіть той поцілунок братерства насправді започатковані ще у витоках християнства. Саме звідти Майк міг все це взяти — оскільки всі форми, які він використовує, відверто синкретичні, особливо ритуал Матері Землі.

Джубал хмикнув.

— Якщо він взяв це з витоків християнства — а не просто тому, що йому подобається цілувати дівчат, — тоді варто було очікувати, що чоловіки теж будуть цілувати один одного.

Бен фиркнув:

— Послухай, то вони це й роблять. Проте це не гомосексуальний жест. Я відразу зрозумів — після того як вирішив втекти.

— Отже, це є символом. Колонія Онейда була дуже схожа на Майкове «Гніздо»; їм вдалося проіснувати, але недовго — через незначну кількість населення вони так і не стали такими ж, як цей анклав, зібраний у курортному місті. Були усілякі інші, і їх було безліч; в усіх — та сама сумна історія: план для ідеального розділення й ідеального кохання, чудесних надій і вищих ідеалів — а потім зовнішні переслідування і, врешті, цілковита поразка, — Джубал зітхнув. — Я хвилювався за Майка й раніше, — та зараз хвилююся за них усіх.

— Ти хвилюєшся? А як, думаєш, почуваюся я? Джубале, я не можу прийняти твою солодку-й-світлу