Сплячі красуні - Стівен Кінг

що в нас не було такої викрутки. У нас уже не було ніяких інструментів на той час. Дейміен розпродав їх ще задовго до меблів. Але ця викрутка лежить на підлозі в кімнаті Боббі, і я її підбираю. Я йду до вітальні, а там Дейміен сидить на складаному стільці, останньому, який залишився в хаті. Він провадить: «Ти тут, щоб закінчити роботу? Ну, то вперед. Але краще поспіши, бо якщо ти не здужаєш убити мене в наступні кілька секунд, я буду тебе душити, аж поки ота твоя дурна йобана голова не відірветься». І каже він це тим самим голосом нічного радіодиктора. І тримає в руці слоїк із парою останніх, які в нас були, пігулок, а потім струшує ним, наче підкреслюючи мовлене: та-дам! А тоді веде далі: «Отутечки гарне місце, повно м’яса». І тягне мою руку, в якій викрутка, до верху свого стегна і приставляє жало собі до джинсів, і каже: «Ну? Зараз або ніколи, Джіні-бейбі, зараз або ніколи».

Рі промовила: «Гадаю, він цього хотів».

– І отримав. Я ввігнала ту заразу всю, аж до самої ручки. Дейміен не закричав, він тільки з силою видихнув і провадить далі: «Поглянь, що ти мені наробила», і кров з нього тече по всьому стільцю і на підлогу. А він і не поворухнеться, щоб собі помогти. Він каже: «Файно. Дивися, як я вмираю. Радій».

Рі промовила: «Ти раділа?»

— Ні. Ні! Я забилася в куток тієї кімнати. Скільки це тягнулось, не можу знати. Поліція казала, що дванадцять чи чотирнадцять годин. Я бачила, як переміняються тіні, але скільки це тягнулось, не знаю. Дейміен так і сидів там. І він говорив. Чи я щаслива. Чи це був такий план від початку. Ага, а як я заздалегідь підладнала землю там, у парку, щоб він пошкодив собі коліно. Який крутий трюк, Джіні-бейбі. Зрештою він перестав балакати. Але я його бачу… дуже ясно його бачу, навіть у цю саму хвилину. Мені снилися сни, як я кажу Дейміену, що мені жаль, як прошу в нього прощення. У тих снах він просто сидить на тім стільці, дивиться на мене і синішає. Запізнілі сни, каже доктор Норкросс. Надто пізно для жалю. Один нуль на користь дока, правильно, Рі? Мертві не приймають вибачень. Ні разу цього не було в історії світу.

Рі промовила: «Достоту так».

— Але серденько, ох, Рі. Що б я тільки не віддала, аби змінити все зараз, тільки цей один раз, ти ж була бо занадто добра, щоб скінчити отак. Ти ніколи нікого не вбила. Це мусила б бути я. Не ти. Я.

На це Рі не промовила нічого.

Розділ 19

1

Клінт знайшов номер мобільного Гікса у телефонній книжці в своєму столі і подзвонив йому з дротового телефона. Діючий директор виявився неприємно розслабленим. Можливо, заковтнув пару пігулок валіуму.

— Багато жінок дійшли стану… гадаю, ви назвали б це примиренням, доку.

— Примирення — це не те саме, що капітуляція, — сказав Клінт.

— Називайте це, як вам схочеться, але відтоді, як ви пішли, світло померхло більш як для половини з них.

Гікс проказав це із задоволенням, зазначивши, що співвідношення між кількістю офіцерів і утримуваних знову стало зручним. Команда залишиться в добрій формі, навіть коли втратить офіцерів-жінок.

Отак люди при владі ставляться до людського життя, хіба ні? У термінах одноразової допомоги і зручного для управління співвідношення. Клінт ніколи не хотів опинитися при владі. Як вихованець опікунської системи, під владою численних домашніх тиранів, він вижив здебільшого дивом; вибраний ним фах був очевидною реакцією на той досвід, щоб допомагати безпорадним, таким людям, як той хлопчик, яким колись був він сам, і Маркус, і Джейсон, і Шеннон… і як його матір, та бліда, знервована примара, що слабенько мерехтіла в його пам’яті.

Джаред стиснув плече батька. Він слухав.

— Візьміть до уваги, паперів доведеться писати безпрецедентно, — продовжував Гікс. — Влада штату вельми несхвальнодивиться на випадки, коли у в’язниці стріляють утримуваних.

Рі Демпстер ще не захолола в коморі техніка, а Гікс уже думає про писання паперів. Клінт вирішив, що треба перервати розмову, поки він не скористався тим сленговим терміном, що означає чоловіка, котрий практикує сексуальні стосунки з жінкою, яка його народила.

Клінт сказав, що скоро приїде, та й по всьому. Джаред запропонував зробити йому сендвічів з підсмаженою болонською ковбасою.

— Ти ж, либонь, голодний.

— Дякую, — відповів Клінт. — Схоже, це саме те, що треба. М’ясо шкварчало і надималося на пательні, і його ніс ловив цей запах. Це було так гарно, що сльози навернулися йому на очі. Чи може, сльози ще до того були в його очах?

— Я собі теж таке хочу, — так сказала йому Шеннон того, останнього, разу, дивлячись на фотографію маленького Джареда. І, напевне, тепер має.

Шейла, Лайла сказала, так звуть ту дівчину, Шейла Норкросс.

Це йому дійсно лестило, можливо, найбільше лестило з усього, що траплялося з ним — Шеннон дала своїй дочці його прізвище. Тепер це стало проблемою, та все одно. Це означає, що вона його кохала. Ну, він також любив Шеннон. Певним чином. Між ними було те, чого інші люди ніколи б не змогли зрозуміти.

Він згадав той Новий рік. Шен з вологими очима спитала в нього, чи все гаразд. Гучно гатила музика. Всюди висіли запахи пива і сигаретного диму. Він нахилився до її вуха, щоб запевнити, що він її почув…

Клінт спромігся відкусити лише раз чи два. Хоч як гарно во-но пахло, та його шлунок перетворився на тверду гумову кулю.

— Це не через смак їжі, — вибачився він перед сином.

— Йо, — кивнув Джаред. — У мене теж апетит ніякий.

Він марудився з сендвічем, який сам зробив.

Шурхнувши, відсунулися скляні двері, і ввійшла Лайла з білим згортком на руках.

2

Щойно вбивши свою матір, Дон Пітерз взявся до наступних невідкладних справ.

Перший крок був очевидним: прибрати. Хоча зробити це буде нелегко, бо Дон вибрав не якийсь інший спосіб вбивства матері, а приставив дуло рушниці Ремінгтон до її обмотаної павутинням голови і натис гачок. Таким чином справу було зроблено з апломбом (чи, може, він сплутав слово), але це створило шалений збіса розгардіяш, а Дон краще створював розгардіяш, ніж його розчищав. Це був той факт, на якому часто наголошувала його мати.

А скільки ж бруду! Кров, шматки мозку, обривки того плетива хлюпнули на стіну