Сплячі красуні - Стівен Кінг

парку, коли наша дитина вдома хвора. Мені це тоді здавалось нормальним. Він повсякчас кудись отак ішов. «Я повернуся», — казав зазвичай. Або: «Я тільки схожу до Ріка» чи ще щось. Я ніколи не заперечувала. Не була певна, що маю право заперечувати. Він мене підмаслював. Квіти там, і все таке. Цукерки. Нова блузка з молу. Речі приємні на коротку мить. Але в ньому було дещо таке, що мусило б здаватися кумедним, але насправді таким не було. Таке просто недобре. Типу, порівняється з якоюсь пані, яка вигулює собачку, і крикне: «Ви точно близнючки!», або йде він і раптом робить рух, ніби б’є підлітка, який ішов назустріч, аж той сахається. А він каже: «Та я жартую». І ті наркотики, вони його гнітили. Він і далі робив усе, що йому хотілося, але то його вже більше не радувало, ніякого колишнього задоволення. І злобність росла, бувало, наче той пес із ланцюга зірветься: «Поглянь на цю обдовбану курву, Боббі», — скаже нашому сину і регоче, неначе це щось веселе. Неначе я клоун у цирку. Отакі от жарти. Я йому врешті дала за таке ляпаса. А він мене у відповідь кулаком. А потім, коли я його також вдарила, він розбив вазу в мене на голові.

Рі промовила: «Боляче, мабуть, було».

— Не так те, як думка, що саме на таке я й заслужила, щоб моє торчкове лице розбив мені мій же чоловік-торчок. Я ненавиджу себе за це. Пам’ятаю, як лежу на підлозі і бачу монету, нікель, у пилюці під холодильником, кругом осколки тієї синьої вази, і думаю, що далі станеться таке: Боббі забере соціальна служба. Ну, звісно ж, так воно й вийшло. Поліціантка вивела Боббі з мого дому, і моя дитина плакала за мною, і це було найсумнішим з усього, що могло статися, щоправда, я була тоді в такому ауті, що нічого не відчувала.

Рі промовила: «Дуже сумно».

6

Десять хвилин уже минуло, а Террі все не виходив із сусіднього з Елвеєвим будинку. «Зольник» було написано там на поштовій скриньці. Лайла не знала, що їй робити.

До цього вони перевірили будинок Елвеїв, по широкій дузі обминувши те місце, де перед тим лежали трупи, і увійшли крізь передні двері. Дитина, спільним мозковим штурмом Елвеїв, з типовою дбайливістю і скромністю названа ними Платиною, лежала безжурна, як у Бога в запічку, в своїй плетеній колисці, всередині сформованого навкруг неї кокона у формі квасолини. Натиснувши долонями на кокон, Лайла намацала тільце немовляти. В цьому було щось кумедно-жахливе; неначе пробуєш новий матрац, оцінюючи його пружність. Але усмішка на її обличчі всохла, коли почав рюмсати Террі. Уже перейшло за другу ранку. А отже, ця криза тривала вже двадцять годин чи близько того, і тридцять п’ять годин минуло відтоді, як вона останній раз кімарила. Лайла була вгашеною, а її найкращий підлеглий — п’яним і сльозливим.

Але вони роблять все, що наразі можуть, хіба не так? А на Гірській дорозі досі завали того котячого піску.

— Ні, нема там нічого, — виправила вона себе. То було кілька місяців тому. Чи, може, рік?

— Чого там нема?

Вони знову були надворі, йшли до крузера, припаркованого перед будинком Роджера.

Лайла, несучи в руках кокон, скинула очима на Террі.

— Я балакала вголос?

— Йо, — підтвердив Террі.

— Перепрошую.

— Яке ж все-таки це блядство, — схлипнув Террі і вирушив до будинку Зольник.

Лайла запитала, куди це він пішов.

— Двері прочинені, — відповів він, показуючи. — Глупа ніч надворі, а двері відкриті. Треба перевірити, що там і як. Я на секунду.

Лайла сіла з дитиною на пасажирське сидіння крузера. Здавалося, це було лише якусь мить тому, але цифри на годиннику вже показували 2:22. Їй подумалося, що там було 2:11, коли вона сідала. Двадцять два й одинадцять різні числа. Але одинадцять плюс одинадцять дає двадцять два. Що означає…

В її думках крутились одинадцять: одинадцять ключів, одинадцять доларів, одинадцять пальців, одинадцять бажань, одинадцять наметів на одинадцяти туристичних стоянках, одинадцять вродливих жінок посеред дороги чекають, поки їх щось переїде, одинадцять пташок на одинадцяти гілках одинадцяти дерев — нормальних дерев, зауважмо, не уявних дерев.

Що то було за дерево? Якщо справи йтимуть так, як вони зараз ідуть, хтось захоче повісити на дереві ту жінку, Євку, Лайла побачила це ясно, як білий день, бо все розпочалося з неї, так чи інакше, це розпочалося з неї і з того Дерева, Лайла чітко це відчувала, не згірш за тепло захованої в коконі дитини у себе на колінах, маленької дівчинки Срібло. Одинадцять немовлят в одинадцяти лімських квасолинах[225].

Лайла вловила себе на тому, що примовляє:

— Платина, Платина.

Недотепне ім’я цієї дитини: не Срібло, а Платина. Сілвер — це прізвище судді. Якщо Лайла колись і знала ім’я загиблої кицьки судді, то зараз згадати не могла. Дочку Клінта звуть Шейла Норкросс. Звісно, він нічого не визнав, яке розчарування, найгірше розчарування у всій цій справі — навіть не визнати того, що Платина — його дитина. Чи це Шейла його дитина. Губи в Лайли були сухими, а сама вона обливалася потом, хоча в машині було прохолодно. Двері будинку Зольник розчахнулись.

7

Чи міг він бодай щось зробити для цього хлопця, Террі не знав; йому навіть спробувати не спало на думку. Натомість він сів на ліжко і, поклавши руки собі на коліна, зробив кілька повільних, глибоких вдихів. Йому потрібно було зібрати докупи думки, викинувши з голови все лайно.

Спляча лежала на підлозі. Плетиво покривало її руки і голову, а також нижню частину тіла. В кутку лежали її заборсані разом з трусами штани. Жінка була маленькою, футів п’ять на зріст. Судячи з фотографій на стіні й на бюро, їй було за сімдесят. Можливо, більше.

Террі міркував, що чоловік, який намагався її зґвалтувати, мабуть, скинув жінку з ліжка на підлогу, коли стягував з неї штани. Утім, він не був на вигляд цілком дорослим чоловіком; у ньому прозирала підліткова худорлявість. Його джинси зжужмились на щиколотках, перепинені кросівками. «КУРТ М» було написано маркером збоку на ранті одної з кросівок. Його обличчя було червоною слизотою. Дихання збурювало червону пінку навкруг його рота. З паху в нього досі ринула кров, поповнюючи те болото, що вже утворилось на килимі. Пляма, яка забарвила дальню стіну кімнати і підлогу під нею, була клоччям плоті, яка, як припустив Террі, до того була членом і