Трагедії - Евріпід
ІФІГЕНІЯ
А що, коли присяги не дотримаєш?..
ПІЛАД
То хай не повернуся... А як ти, бува?..
ІФІГЕНІЯ
Повік хай не ступлю на землю Аргосу!
ПІЛАД
Стривай!.. Одне щось ми забули все-таки.
ІФІГЕНІЯ
Розумне слово завжди впору вставити.
ПІЛАД
Якщо, скажімо, серед хвиль судно моє
Затоне, з ним і лист твій, і пожитки всі [363]
Під воду підуть, я - з душею випірну,
То хай мене присяга вже не зв'язує.
ІФІГЕНІЯ
750] І справді - варто бути передбачливим:
Скажу, що у листі є, щоб близьким моїм
Ти міг переказати слово в слово все.
Отож, якщо з листом ти в Аргос вернешся, -
Переповість він, мовчазний, написане,
А як утоне, сам же ти врятуєшся,
То, значить, урятуєш ти й слова мої.
ПІЛАД
За себе ти й за мене добре мовила.
Скажи ж, кому цей лист оддати в Аргосі
Й про що я мав би усно повідомити?
ІФІГЕНІЯ
760] Звісти Ореста, сина Агамемнона:
«В Авліді вбита шле тобі листа цього -
Жива, для вас же мертва - Іфігенія...»
ОРЕСТ
Жива?.. З Аїду повернулась?.. Де ж вона?..
ІФІГЕНІЯ
Перед тобою... Не перебивай мене...
«На батьківщину, брате, з чужини верни
Сестру, поки жива ще! Увільни її
Від проливання крові при жертовнику!»
ОРЕСТ
Піладе, друже, де ми?..Трачу мови дар...
ІФІГЕНІЯ
«Або твій дім, Оресте, буде проклятий».
770] Ти чув ім'я те двічі. Не забудь його.
ОРЕСТ
О небо!..
ІФІГЕНІЯ
Що турбуєш небожителів?..
ОРЕСТ
Та так... Продовжуй... Відхилився думкою.
Спитаю - можу вчути неймовірне щось...
ІФІГЕНІЯ
«Богиня, - скажеш, - замість мене лань гірську
Підклала, батько ж думав, що мене пройняв [364]
Залізом гострим, - тут я опинилася
Із волі Артеміди». Ось і все, про що
В листі моєму, аби знав ти, мовиться.
ПІЛАД
Присягою мене ти щонайлегшою
780] Зв'язала, та й сама ж такий обіт дала:
В чім присягнувся, те, поглянь, виконую -
Бери той лист, Оресте, що сестра твоя
Тобі вручить веліла, брату рідному.
ОРЕСТ
Беру. Та замість того, щоб читать його,
Не з слів - насправді хочу звеселитися.
(до Іфігенії, намагаючись обняти її)
О сестро найдорожча! Хоч я вражений, -
Та рвусь тебе обняти - аж не віриться! -
Й натішитись тобою. Чи ж не диво це?..
(Іфігенія відхиляється).
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Не смій, чужинцю! Жрицю осквернив би ти,
790] До шат недоторканних доторкнувшися!
ОРЕСТ
О сестро!.. Ми ж від батька, Агамемнона,
Від одного родились... Не лишай мене!..
Хіба ж ти сподівалась брата стрінути?..
ІФІГЕНІЯ
(відсахнувшись)
Ти - брат мій? Не вигадуй! Він же в Аргосі
Живе тепер, напевно, або в Навплії.
ОРЕСТ
Нема там твого брата, безталаннице!
ІФІГЕНІЯ
Так Тіндарея донька - твоя матінка?
ОРЕСТ
Авжеж, а внук Пелопа - рідний батько мій.
ІФІГЕНІЯ
Та ну?.. А довести це ти зумів би чимсь?
ОРЕСТ
800] А ти про дім наш отчий щось спитай мене.
ІФІГЕНІЯ
Кажи, що знаєш. Буду пильно слухати. [365]
ОРЕСТ
Насамперед - що сам я від Електри чув:
Про спір Атрея із Тієстом знаєш ти?
ІФІГЕНІЯ
А як же. Руно золоте зіткнуло їх.
ОРЕСТ
А ти майстерно спір той потім виткала.
ІФІГЕНІЯ
О рідний!.. Мого серця ти струну торкнув!
ОРЕСТ
А ще ж і захід сонця зобразила ти...
ІФІГЕНІЯ
Шиттям тонким...
ОРЕСТ
Водиці дзбан дала тобі
В Авліду ненька - омивання сповнити...
ІФІГЕНІЯ
810] Була б щаслива - може б, і забулося...
ОРЕСТ
Свого волосся неньці не лишила ти?
ІФІГЕНІЯ
Щоб замість мене схоронила в Аргосі.
ОРЕСТ
Тепер, що бачив, розкажу - для доказу:
Старезний спис Пелопа; розмахнувшись, ним
Пелоп - було це в Пісі - Еномая вклав
І взяв собі красуню - Гіпподамію:
В твоїй дівочій спальні помістив її.
ІФІГЕНІЯ
О любий... найлюбіший! Ти прибув таки
Із далечі такої - із аргоського
820] Краю, милого серцю!..
ОРЕСТ
До тебе... до живої!.. Думав - мертва ти...
Сльози не тугою - радістю світяться
І на твоєму, сестро, й на моїм лиці.
ІФІГЕНІЯ
Ти тоді ще не сходив -
Братик маленький мій - з рук годувальниці,
Я ж покидала дім... [366]
Яке ж то щастя!.. Годі словом виразить.
Що сказати тут?.. І не мріялось!..
Межа див усіх!
ОРЕСТ
830] Віднині б разом, сестро, жити в щасті нам!..
ІФІГЕНІЯ
Радість нечувана душу п'янить, жінки!
Тільки б то сон не був, що, надуривши нас,
Тане в ефірній млі!..
Мікени древні, де кіклопів рід селивсь!
Ясний краю мій!
Виплекав пагін ти - брата зростив мені.
Дяка й хвала за те,, що процвітатиме
Славний Атріда рід!
ОРЕСТ
Якщо про рід ідеться, то щасливець я,
840] Життю ж моєму, сестро, - не позаздрити!
ІФІГЕНІЯ
Долю і я кляла -в мить, коли сам не свій
Батько до шиї меч, брате, приклав мені.
ОРЕСТ
О горе! Там не був я, та мов бачу все!..
ІФІГЕНІЯ
Пісні весільної, брате, не чуть було,
Як до Ахілла в дім хитро вели мене:
Вколо жертовника ридма ридали всі...
Що за обряд жахний там наречену ждав!
ОРЕСТ
І я той батьків чорний шал оплакую!
ІФІГЕНІЯ
Батько - не батьком був. Так уже випало!
850] Вслід за горем горе йде...
ОРЕСТ
Якщо б ти, сестро, нині брата рідного
Вбила з волі божества.
ІФІГЕНІЯ
Що я вчинить могла!.. Страшно подумати!..
На що - зважитись!..
Мав ти ось-ось уже, брате, загинути
Од рук сестриних!..
Що ж то попереду жде нас? [367]
Доля яка нам судилась?..
Як же тебе відсіль, з краю кривавого,
860] Вивести ген до нив рідного Аргосу,
Поки в крові твоїй ще не скупався меч?..
Найпевніший, душе моя страдницька,
Мусиш винайти спосіб:
Чи од смерті йому не судном уже -
А по землі твердій
Манівцями тікать? - Але ж варвари всюди!.. -
Чи поміж скель темно-синіх
Там, де вузини моря,
Хвилю веслом бити?..
870] Ой, то далека путь!.. Не врятуватися!..
О бідна я, бідна!..
Хто б то - чи бог який, чи умирущий муж -
Вихід найшов би нам, брате, з безвиході?
Двох нас - надію всю роду владарського
З біди б вихопив?..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Такого, певно, в казці не чував ніхто,
Що тут на власні очі в побачила!
ПІЛАД
Коли найближчі раптом зустрічаються,
То як тут без обіймів? Та не час тепер,
880] На ніжності, Оресте: слід подумати,
Як вибратися звідси, з краю варварів,
Про найдорожче - порятунок дбаючи.
Розумний, коли доля рятівну
