Трагедії - Евріпід
Бодай краєчком ока гляне в завтрашнє?..
У темряві свій задум божество снує.
Ніхто не знає, де з бідою стрінеться:
Не осягнуть нам, не збагнути випадку.
Звідкіль ви, нещасливці? Довгий шлях сюди [352]
470] Відміряли, та довша вас розлука жде
Із домом - під землею, рівна вічності.
ОРЕСТ
Не знаю, хто ти, жінко, але зайве так
Над долею чужинців побиватися:
Немудрий, хто береться, заки вбить когось,
Його, як ти ось, бадьорити жалістю;
Не слід, коли надії на життя нема,
Й себе жаліти: так лишень біду свою
Подвоїмо сльозами, та ще й дурнями
Вмремо таки. Тож марно проти долі йти.
480] Не плач над нами; звичай краю вашого -
Людей заїжджих убивать - відомий нам.
ІФІГЕНІЯ
Насамперед хотіла б я дізнатися,
Кого із двох вас, чула я, Піладом звуть?
ОРЕСТ
(вказуючи на Пілада)
Якщо ти справді рада знати, - ось Пілад.
ІФІГЕНІЯ
В якому з міст Еллади проживає він?
ОРЕСТ
А чи потрібно знати? Що це дасть тобі?
ІФІГЕНІЯ
Брати ви? Діти однієї матері?
ОРЕСТ
Брати, та не по крові: в'яже дружба нас.
ІФІГЕНІЯ
А як тебе, юначе, твій отець назвав?
ОРЕСТ
490] Нещасним можеш звати - не помилишся.
ІФІГЕНІЯ
Про долю кажеш. Я - ім'ям цікавлюся.
ОРЕСТ
Умру - не поглумишся з безіменного.
ІФІГЕНІЯ
Такий ти гордий, що й ім'я приховуєш? [353]
ОРЕСТ
Для чого ймення?.. Тіло убиватимеш.
ІФІГЕНІЯ
Не скажеш навіть, із якого міста ти?
ОРЕСТ
Хіба це допоможе? Я ж і так умру...
ІФІГЕНІЯ
Хіба так важко зайве слово мовити?
ОРЕСТ
Ну що ж. Я похвалюся славним Аргосом.
ІФІГЕНІЯ
Що чую?.. То ти справді родом з Аргосу?
ОРЕСТ
500] 3 Мікен, колись щасливих, процвітаючих.
ІФІГЕНІЯ
Чому ж сюди забрів ти? Може, вигнаний?
ОРЕСТ
І проти волі - й добровільно в світ іду.
ІФІГЕНІЯ
Спитаю дещо. Зможеш дати відповідь?
ОРЕСТ
Іще одна краплина - в море бід моїх?
ІФІГЕНІЯ
Мені приємно, що прибув ти з Аргосу.
ОРЕСТ
Та не мені. Про тебе ж - не судитиму.
ІФІГЕНІЯ
А чув про Трою? Скрізь про неї мовиться.
ОРЕСТ
Якби ж мені про неї і вві сні не чуть!..
ІФІГЕНІЯ
Нема її вже, кажуть, - розруйнована...
ОРЕСТ
510] Так є воно. Що чули - не байки пусті. [354]
ІФІГЕНІЯ
Єлену повернули Менелаєві?
ОРЕСТ
На горе... Одному, хто дорогий мені.
ІФІГЕНІЯ
Вона й моя боржниця... Де живе тепер?
ОРЕСТ
У Спарті. При колишнім чоловікові.
ІФІГЕНІЯ
Будь проклята! Не мною лиш - Елладою.
ОРЕСТ
Й мені її пригоди, ой, взнаки дались!..
ІФІГЕНІЯ
Це правда, що ахейці повернулися?
ОРЕСТ
Одним питанням геть усе вичерпуєш?
ІФІГЕНІЯ
Про все б хотіла, поки вмреш, дізнатися.
ОРЕСТ
520] Питай, як хочеш. Я - відповідатиму.
ІФІГЕНІЯ
А що з Калхантом віщим? Повернувся він?
ОРЕСТ
Помер. Така в Мікенах нині чутка йде.
ІФІГЕНІЯ
Хвала тобі, богине!.. А Лаерта син?
ОРЕСТ
Ще не вернувся... Та живий він начебто.
ІФІГЕНІЯ
Хай згине, свого дому не побачивши!..
ОРЕСТ
Вже й так йому погано, далі нікуди.
ІФІГЕНІЯ
А син Фетіди, воївник, живе ще він? [355]
ОРЕСТ
О ні! Дарма в Авліді він ожружувавсь.
ІФІГЕНІЯ
Не шлюб, а пастка! Жертвам ой як пам'ятна!
ОРЕСТ
530] Та хто ти, що про край наш так розпитуєш?
ІФІГЕНІЯ
З Еллади я... Вигнанка... Ні. Покійниця...
ОРЕСТ
Не диво, що про край той хочеш знати все.
ІФІГЕНІЯ
А вождь, кого всі мали за щасливого?..
ОРЕСТ
А хто це? Кого знав я, той не був таким.
ІФІГЕНІЯ
Володар Агамемнон, що Атрідом звуть.
ОРЕСТ
Не знаю... Та доволі... Перестань про це!
ІФІГЕНІЯ
О ні!.. Продовжуй!.. Звесели новинами!..
ОРЕСТ
Загинув... Вкоротивши віку ще комусь...
ІФІГЕНІЯ
Загинув він?.. Ой, леле! Як це сталося?
ОРЕСТ
540] Ти вражена?.. То, може, він близький тобі?
ІФІГЕНІЯ
Його колишнє щастя, бач, оплакую...
ОРЕСТ
Жона убила. Мав страшну, жахливу смерть.
ІФІГЕНІЯ
О горе, горе - вбивці, та й убитому!..
ОРЕСТ
Ну, все! Про це доволі! Не запитуй більш! [356]
ІФІГЕНІЯ
Одне ще... про дружину нещасливого...
ОРЕСТ
Й вона покійна: рідний син убив її.
ІФІГЕНІЯ
Пропащий роде!.. Син - убивця матері?..
ОРЕСТ
За батька відомстив їй, перелюбниці.
ІФІГЕНІЯ
Гай-гай!..
Важку свою повинність добре сповнив він!
ОРЕСТ
550] Хоч добре, та безсмертні не щадять його.
ІФІГЕНІЯ
Були ще інші діти в Агамемнона?
ОРЕСТ
Електра, доня... Лиш одна зосталася...
ІФІГЕНІЯ
Ну, а про іншу, вбиту, що говорять там?..
ОРЕСТ
Що сонця вже не бачить, Що ж іще казать?
ІФІГЕНІЯ
Нещасна... Як і батько, що убив її...
ОРЕСТ
Так-так. Через блудницю із життя пішла.
ІФІГЕНІЯ
У владаря це син був, кажуть, в Аргосі...
ОРЕСТ
Блукач він. Місця в світі не нагрів собі.
ІФІГЕНІЯ
Недаром кажуть: сон - омана, диму тінь.
ОРЕСТ
560] Та от богів візьмімо: мудрі начебто,
Брехливістю ж і сон той перевершують.
Не тільки поміж людом - між безсмертними
Постійний нелад. Жаль бере нещасного, [357]
Що з волі бога - не з глупоти власної
Пропав... Це добре знає втаємничений.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
А хто ж то скаже, що з батьками нашими -
Живуть чи вмерли? Що то нас чекає ще?
ІФІГЕНІЯ
Послухайте уважно: в мене думка є,
Котра і вам, пришельці, буде корисна,
570] Й мені. А що однако до вподоби всім,
За те вже варто братись.
(До Ореапа).
От чи зміг би ти, -
Якщо тебе врятують, - в Аргос рушивши,
Комусь із моїх рідних там листа вручить?
Один такий, як ви ось, написав колись
Того листа; нещасний, і мене жалів,
Бо знав: не я вбиваю - кровожерливий
Тутешній звичай, схвалений богинею.
Та я такого досі не стрічала тут,
Хто міг би, повернувшись урятований,
580] Листа вручити одному з близьких моїх.
А ти, як видно, й роду не безвісного,
Й Мікени знаєш, і людей, близьких мені...
Рятуйся ж!.. Є нагода. Та й недорого
Платити за рятунок - взяти лист легкий.
А побратим твій нині - так закон велить -
На вівтарі загине, та без тебе вже.
ОРЕСТ
Ти гарно мовиш, та з одним незгоден я:
Під ніж лишити друга?.. Не піду на те!
Це я - судна керманич, горем гнаного,
590] А він - із співчуття лиш заодно пливе.
Його занапастити, щоб, цю послугу
Тобі зробивши, врятувать життя своє?..
Вчинімо так ось: ти йому листа оддай,
Хай в Аргос, як жадаєш, однесе його.
Мене - хай вб'є,
