Трагедії - Евріпід
КЛІТЕМНЕСТРА
Але де ж той лист? Чому ти не вручив його мені?
СЛУГА
Менелай відняв у мене, винуватець тих нещасть.
КЛІТЕМНЕСТРА
Чуєш, паростку Пелея, сину жительки морів?
АХІЛЛ
890] Чую зойк твій, і нелегко на душі й мені, повір.
КЛІТЕМНЕСТРА
Набрехавши про щасливий шлюб з тобою, доню вб'ють.
АХІЛЛ
Я обурений не менше, і мене, кажу, болить.
КЛІТЕМНЕСТРА
Не соромитимусь нині впасти ниць тобі до ніг,
Смертна, - синові богині: не до гордощів тепер,
Та чого не стерпить ненька, щоб дитині помогти?
Рятівну, Пеліде, руку ти мені подай і їй,
Хоч вона тобі насправді не жона, та все ж, та все ж...
Увінчавши, я для тебе привезла її сюди,
А тепер - веду на жертву. То чи личило б тобі
900] Не прийти на допомогу?.. Хай вас шлюб не пов'язав, - [316]
Мужем бідного дівчати був ти названий таки!..
Матір'ю молю, торкаюсь і правиці, і щоки:
Нас ім'я твоє згубило - порятунком нашим будь!
Мій вівтар - твої коліна: більше нікуди втекти.
Друга жодного довкола. Сам ти чув жорсткі слова
Агамемнона... Сам бачиш: от я опинилась тут,
Жінка, серед мореплавців (грубий це, свавільний люд,
Хоч і м'якне при бажанні). Подаси правицю нам -
Порятуєш, а не схочеш - значить, ми загинули.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
910] О доле материнська!.. Ночі неспані!..
Журитись діточками - спільний жереб наш.
АХІЛЛ
Високосяжний дух мій поривається
До слави, та не сліпо: певні межі є
В біді - для туги, в гараздах - для радості.
Саме життя навчило, що розсудливість -
Це найвірніша для людей супутниця.
Буває так, що краще не вдаватися
У роздуми; буває - слід задуматись.
Хірона вихованець доброчесного,
920] До щирості я звиклий, до відвертості.
Й Атрідам, поки добре керуватимуть,
Коритимусь, а ні - так не коритимусь.
І тут, і в Трої, вільно виявляючи
Свій хист, Ареса списом уславлятиму.
Тобі ж, кого найближчі гірко скривдили,
Повір, поспівчуваю в міру сил своїх
І віку молодого: не віддасть під ніж
Твоєї доні батько, не загине та,
Що названа моєю: своїх підступів
930] Ніхто моїм ім'ям вже не сплітатиме.
Ім'я ж те, хоч заліза не піднять йому,
Твою дитину вбило б, а причиною -
Твій муж! Чи міг би чесним я вважатися,
Якби через ту пастку - шлюб надуманий -
Таких страждань зазнала бідна дівчина,
Й при вівтарі, невинна, впасти мусила?
Лякливішим од Менелая - од аргів'ян всіх,
Якщо дозволю, щоб твій муж ім'ям моїм
940] Для вбивства скористався. Присягаюся
Нереєм, а живе він серед хвиль морських,
Отець Фетіди, що мені життя дала, -
Владар дочки не рушить, навіть шат її
Не доторкнеться пальцем, а наважиться -
Сіпіл хай процвітає, місто варварське,
Гніздо вождів тамтешніх, а про Фтію хай
Весь світ забуде - мовби й не було її! [317]
Калхант же невеселий вжинок матиме
З свого пророцтва. Що таке віщун, однак? -
950] Багато він говорить, мало - вгадує,
І все йому, бач, можна, все прощається.
Не як жених кажу це (тисячі дівчат
Дали б Ахіллу руку) - я обурений
Зневагою до мене Агамемнона:
Міг попросити, як хотів ім'ям моїм
Дочку взять на приманку. Мати з радістю,
Щоб заручить зі мною, привезла б її.
А я, щоб лиш на Трою судна рушили,
Елладі посприяв би й не відмовився
960] Товаришам по зброї бути корисним.
Але вожді, як бачу, мною нехтують:
Добро чи кривду чинять, їм це байдуже.
Та скоро меч мій, кров'ю зачервонений
До Трої ще, покаже, чи безкарно хтось
У мене б міг забрати твою донечку!..
Тож будь спокійна! Бога в мені бачиш ти,
Що може - хай не бог я - замінить його.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Таке сказав ти, що й тебе прикрашує,
Пеліде, й німфу моря - твою матінку.
КЛІТЕМНЕСТРА
970] О, як тут свою вдячність щиро висловить,
Щоб ані надто пишна, ні скупа була?
Бо благородні, коли надто хвалиш їх,
Якусь огиду чують - одвертаються.
Мені ж перед тобою плакать соромно
Над власною журбою - не твоя ж вона.
Проте, погодься, личить благородному
Й чужого рятувати, що в біду попав.
Ізмилосердись! Милосердя ж гідна я!..
Гадала: ось якого зятя матиму! -
980] Діждалася... Та раджу пильнуватися,
Щоб на твоїм весіллі не позначилась
Лихим знаменням смерть моєї донечки.
Але й почав ти мову, і скінчив її
На добрім слові; схочеш - доня житиме.
Скажи лиш -до колін тобі впаде вона,
Хай діві це не гоже, та скажи лишень -
І прийде, соромливо зашарівшись,
А чи без неї змилостишся?.. Хай собі
Сидить удома: цнота - для цнотливої.
990] А, може, соромливість недоречна тут? [318]
АХІЛЛ
Не треба, жінко, не веди дочки сюди,
А то ще нас осудять необізнані -
Тут є таких чимало: всі без діла, бач,
Тож раді хоч язик свій помозолити.
Хоч ти б і не прохала, все одно свого
Доможешся: бо й сам я твердо вирішив
Будь-що від того лиха врятувати вас.
Одне затям гарненько: не брешу тобі.
Коли ж таки брешу я, похваляюся -
1000] Хай вмру! її рятунок - то життя моє.
КЛІТЕМНЕСТРА
В сприянні нещасливим хай щастить тобі!
АХІЛЛ
Послухай-но, щоб діло нам на лад пішло.
КЛІТЕМНЕСТРА
Кажи! Я кожне слово з твоїх уст ловлю.
АХІЛЛ
А що, як батька знову навернуть на ум?
КЛІТЕМНЕСТРА
Нікчему, що боїться війська власного?..
АХІЛЛ
І все ж слова - словами слід поборювать.
КЛІТЕМНЕСТРА
Слаба надія... Що ж робить, по-твоєму?
АХІЛЛ
Благай спочатку, щоб дочки не жертвував.
А не вблагаєш, то до мене йди тоді.
1010] Якби схиливсь він, то вже я не мусив би
Втручатись - очевидна в цьому вигода:
Не доведеться з другом посваритися,
Не буде й люд військовий докорять мені,
Що в справі тій не словом діяв - силою.
Сама ти, врешті, й друзі твої втішаться,
Коли без мене гарно все владнається.
КЛІТЕМНЕСТРА
Розумне слово! Поступлю, як радиш ти.
А як не вдасться (всяке може трапитись),
То де тебе шукати? Де знайти б могла
1020] Твою правицю - бідних рятувальницю? [319]
АХІЛЛ
Я сам за ходом справи буду стежити,
А ти журби своєї не винось лишень
У табір, між данайців; дім отця свого
Шануй: було б негоже насміхатися
Над Тіндаресм, він-бо - гордість еллінів.
КЛІТЕМНЕСТРА
Хай так. Наказуй. Ну, а я - коритимусь.
Якщо боги с дійсно
