Трагедії - Евріпід
Правдивому, інакше - марний труд увесь.
Виходять.
СТАСИМ ТРЕТІЙ
ХОР
Строфа
На весільнім ладу
1030] Лотос лівійський солодко грав,
Кликав до танцю кітар передзвін,
Милі звуки дірчастих тростин
Ген до неба злітали,
Коли музи пишноволосі
Злотом сандаль
Пелія схили топтали, аби
В колі богів розділити
Учту на честь
Славного шлюбу Пелея;
1040] Гомоніли, голосисті,
Про Фетіду й Еакіда -
Спів їх чули й кентаврів крутизни,
Й темні дебрі пелійські.
А фрігієць, Дардана син -
Зевсова втіха п'янка -
Злотим кухлем вино черпав
Із кратерів об'ємистих -
Ганімед ніжнолиций.
А на піску, що, мов сніг, білів,
1050] П'ятдесят нереїд у танку
Легконого вінком вились -
Пару шлюбну вітали.
Антистрофа
Тут кентаври стрімкі
В громі копит із списами в руках - [320]
Соснами - вінчані свіжим гіллям,
Між богів, на гостину, де Вакх
Пінить вина, з'явились.
І гукнули: «Донько Нерея!
Вславиш навік
1060] Землю Фессалії - сина спов'єш,
Мудрий Хірон це провидів:
«Трої сягне
Він на чолі списоборців -
Щитоносних мірмідонян,
Щоб славетний край Пріама
В прах повергнути силою зброї,
Що із щирого злота
Йому викує вмілець Гефест -
Матері дар осяйний,
1070] Німфи, що привела на світ,
Сина богоподібного».
Так боги святкували
Високородної діви шлюб -
Першої з-поміж сестер-німф
Із Палеєм, володарем
Фессалійського краю.
ЕПОД
Ну, а тобі,
Діво, аргосці вінцем
Пишноволосу голівку впов'ють,
1080] Полохливій, наче сарні,
Що верхогір'ями
Вчора гасала ще.
Людське тобі скривавлять горло,
Зрослій не при дуді сільській,
Не при співі пастушому -
Ні, коло неньки-володарки,
Щоб з Інахідів комусь
Буть нареченою.
Що ж тобі, діво, чеснота дасть?
1090] Що - твоя соромливість?
Тільки-но верх нечестивість бере,
Люд, чесноту забувши,
Топче закон беззаконністю,
Та й не дбає, що гнів богів
З неба громом ударить. [321]
ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ
Клітемнестра виходить з намету.
КЛІТЕМНЕСТРА
Надвір я вийшла - мужа виглядаю тут,
Перед наметом: довго десь він бариться.
Донька ж моя тим часом тільки сльози ллє
Й жалі снує, нещасна, лиш довідалась,
1100] Яку їй батько долю вготував гірку.
Так от, про кого думка, той іде сюди,
Владар наш, Агамемнон. Зараз викрию
Супроти діток чорні батька задуми...
Входить Агамемнон.
АГАМЕМНОН
Як добре, дочко Леди, що я стрів тебе
Надворі: тут, без доні, поговоримо,
Про те, чого й не треба нареченій чуть.
КЛІТЕМНЕСТРА
Яке ж то слово миті жде догідної?
АГАМЕМНОН
Скажи дочці, що з батьком їй іти пора:
Освячено вже воду, в очисний вогонь
1110] Ячмінь і сіль зернисту час нам кинути.
Й телиці перед шлюбом слід зарізати,
Щоб Артеміду кров'ю втішить чорною.
КЛІТЕМНЕСТРА
Говориш наче й гарно, .що ж до діл твоїх,
Не знаю справді, як назвать їх правильно.
Виходить, доню, що задумав батько твій,
Докладно знаєш. Огорнувши пеплосом,
Бери й Ореста, доню, свого братика.
Виходить Іфігенія з Орестом на руках.
Ну ось перед тобою вже стоїть вона
Слухняно. За обох я говоритиму.
АГАМЕМНОН
1120] Ти плачеш, доню? Вже мені не рада ти?
Похнюпилась... Обличчя вкрила пеплосом...
КЛІТЕМНЕСТРА
О горе, горе!
Не знаю, чим почати: серед бід моїх
Ні більшої немає, ані меншої -
Одна в одну, на мене йдуть навалою! [322]
АГАМЕМНОН
Та що таке, нарешті?.. Мовби змовились:
Потуплюєте очі, брови хмурите!..
КЛІТЕМНЕСТРА
Даси, про що спитаю, щиру відповідь?
АГАМЕМНОН
Лише не манівцями - навпростець питай.
КЛІТЕМНЕСТРА
Мою й свою дитину вбити думаєш?
АГАМЕМНОН
1130] Жахливе слово!.. І спаде ж на ум таке!..
КЛІТЕМНЕСТРА
Не гарячись!..
Даю питання - хочу вчути відповідь.
АГАМЕМНОН
Питай щось розумніше - відповім тоді.
КЛІТЕМНЕСТРА
Ти чув питання? Дай, нарешті, відповідь!
АГАМЕМНОН
О доле невблаганна!.. О мій жеребе!..
КЛІТЕМНЕСТРА
І мій, і доні: спільний для нещасних трьох!
АГАМЕМНОН
Тебе хтось кривдить?
КЛІТЕМНЕСТРА
Ти мене запитуєш?
Ці хитрощі надмірні - вже не хитрощі.
АГАМЕМНОН
О горе!.. Що ховав я, те розкрилося...
КЛІТЕМНЕСТРА
Про все, що ти задумав, добре знала я,
1140] Та й сам себе ти видав - і зітханнями,
Й мовчанкою. Не мучся: слів не треба вже.
АГАМЕМНОН
Мовчу. Ні слова більше. Що то дасть мені
Приточувать до горя ще й брехню якусь?.. [323]
КЛІТЕМНЕСТРА
Отож послухай. Зараз говоритиму.
По суті, прямо в вічі та без натяків.
Такий докір спочатку: за жону мене
Ти взяв насильно, мужа мого першого,
Тантала, вбивши, а тоді й дитя моє,
Що до грудей тулилось, грубо вирвав ти
1150] у мене та об землю вдарив з розмаху.
А славні кіньми два близнята Зевсові,
Брати мої, на тебе піднялись тоді,
Й лиш Тіндарей, мій батько, врятував тебе,
Благальника, - ти знову моїм мужем став.
Примирена з тобою, - сам же свідком ти, -
Дружиною була я бездоганною:
В любові незрадлива й до майна твого
Ощадлива; чи з дому виїжджав кудись,
А чи вертався - дбала я про спокій твій.
1160] Таку дружину мати - щастя рідкісне,
Зате нерідко - на поганій женяться.
Тобі трьох доньок народила й сина ще;
З тих трьох одну зарізать ти намірився.
Спитав би хтось: «Для чого?» Що відмовиш ти?
Чи я скажу? - Щоб брат твій, Менелай, вернув
Єлену?.. Гарний звичай: за розпусницю
Розплачуватись дітьми!.. За ненависне -
Давати найрідніше, найдорожче нам!..
От рушиш ти походом, дім покинувши
1170] Й мене у ньому - певно, й не на рік один, -
То як, гадаєш, як я почуватимусь,
Покої всі безлюдні споглядаючи...
Дівочі, спорожнілі?.. Одинцем у них
Сидіти буду, плакать і жалі снувать:
«Це батько, рідний батько, моя донечко,
Убив тебе - не інша, не чужа рука
Наш дім обдарувала горем-тугою!..»
Завваж: найменший привід - і жона твоя
З твоїми, що в живих зостались, доньками
1180] Тебе, як заслужив ти, може стрінути.
Богами заклинаю: мого гніву ти
На себе не накликуй, гнівний сам не будь!
Гаразд. Уб'єш дитину. А богів про що
Молитимеш за вбивством? Про повернення
Ганебне, як ганебним був до Трої шлях?
Але чи вправі я добра бажать тобі?..
Богів за нерозумних уважала б я,
Для дітогубця ласки в них благаючи.
Дітей своїх обняв би, повернувшися?
1190] О ні! Не мав би права: дітовбицеві
Котра, скажи, дитина в вічі б глянула? [324]
На це ти зважив? Чи живеш одним лишень:
Аби лиш берло - й військом верховодити?
А мав би до аргів'ян так звернутися:
«Пливти, ахейці, треба вам до Фрігії? -
Хай жереб чиюсь доню в жертву
