Трагедії - Евріпід
Було.б це справедливо. Ти ж один рішив
Під ніж оддать данайцям свою донечку.
Та, врешті, й Герміону задля матері
1200] Міг Менелай убити, раз пішло на те.
Мені, дружині вірній, доню втратити,
Щоб повернуть повію, щоб, дитя своє
Зберігши, в Спарті гоже зажила вона?..
Ну, що? Чи помиляюсь? Щось не так кажу?
Коли ж права я - не вбивай же донечки
Твоєї і моєї!.. Будь розсудливий!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Дитя порятувати, Агамемноне, -
Почесне діло. Кожен з цим погодиться.
ІФІГЕНІЯ
Якби-то в мене, батьку, був Орфея дар,
1210] Щоб камінь зворушити словом-піснею,
Щоб розм'якшити ним могла я будь-коли, -
До нього б я вдалася. Ба, в сльозах лишень -
Уся моя вимовність, весь мій хист у них.
Немов та гілка у руках благальників,
До ніг тобі хилюся - рідна кров твоя:
Не убивай завчасно!.. Надивитись дай
На сонце!.. В млу підземну не жени мене!
Тебе ж я перша називала батеньком,
Ти - донею; я перша до колін твоїх
1220] Горнулась, та й до мене пригортався ти
І мовив: «Чи побачу тебе замужем
У цвіті літ, у щасті - доньку владаря?
І тут же, підборіддя твоє гладячи
Рукою, як от зараз, відмовляла я:
«Якби ж то і тебе я, сивочолого,
Могла в своєму домі доглядать колись,
Тобі за ласку вдячна щиру, батьківську!»
Слова ті чую, мовби нині мовились...
А ти забув їх. Ти готуєш смерть мені...
1230] Молю Пелопом і Атреєм - предками,
І матір'ю, що в муках привела мене
На світ, і вдруге має настраждатися!
Та й що мені до того, що Паріс украв
Єлену?.. Звідки взявсь він на біду мою?
Поглянь на мене, батьку, поцілуй дочку,
Щоб одійшла я із життя з тим приданим,
Коли моїм благанням не зворушишся. [325]
Мій братику! Хай рано ще вступатися
Тобі за друзів, - слізьми долю сестрину
1240] Вимолюй в батька! Є передчуття якесь
Біди й у немовляти нетямущого.
Дитя тебе ось молить, батьку, поглядом.
То змилостися, пощади життя моє!
Обоє, твої рідні, слізно просимо -
Малий синок твій, з ним і я, доросліша.
Одним ще словом охоплю все сказане:
Для смертних наймиліше - сонце бачити;
Хто вмер - нічим став. Безум - смерті прагнути:
Життя погане - краще смерті славної.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1250] Єлено підла! Через тебе й хіть твою
Така біда Атріду й діточкам його!..
АГАМЕМНОН
І співчувати вмію, і суворим буть,
Люблю й дітей, як кожен, хто при розумі.
Зробити крок цей, жінко, не наважуся,
Бо страшно; не зробити - то ще більший страх.
Погляньте, скільки суден бойових стоїть
В Авліді! Скільки міднозбройних воїнів!
Не попливуть на Трою, не зруйнують там
Осель високих, поки - так віщун прорік -
1260] Дочки не вб'ю своєї на жертовнику.
Жагою пройнялося військо еллінське -
Пливти чимшвидше і провчити варварів
За те, що в греків жінку сміли викрасти.
Уб'ють, я певен, моїх дочок в Аргосі,
І вас зі мною, хай лиш, як Калхант велить,
Богині не вшаную. Тож не брат мене,
Не Менелай до вбивства, доню, змушує -
Еллада: задля неї мушу жертвувать
Тобою проти волі... Я безрадний тут.
1270] її свободі кожен з нас покликаний,
І ти, і я, служити! Жоден варвар хай
Жони не сміє викрадати в еллінів!
(Відходить).
КЛІТЕМНЕСТРА
О дитино моя! О прибулі жінки!
Твоя доля жахна мені душу рве!
Отакий-то твій батько: дитя своє
Посилає в Аїд!..
ІФІГЕНІЯ
Ох, біда мені, нене! Журбу одну
Снуємо нині разом востаннє вже: [326]
Не побачу ні дня,
1280] Ні проміння сонця ясного!..
О горе нам!..
Зарості Фрігії, снігом притрушені,
Гориста Ідо,
Де Пріам колись ніжне дитя поклав,
Од материнського лона відірване,
Щоб загибало там, - був це Паріс, кому
Ймення їдейського дано фрігійцями, -
Нащо ти його зростила,
Пастуха між пастухів, -
1290] Александра-красеня
Серед блискучих джерел, де грайливі
Сходяться німфи,
Де луги буйнотраві,
Де троянди квітують
І гіацинти -
На віночки для богинь?..
Якось прийшли туди: Пеллада,
Скора до підступів Кіпріда,
Й Зевсів посланець - Гермес.
1300] Серця жагою - Кіпріда горда,
Списом сяючим - Паллада,
Гера - шлюбом із верховним
Повелителем - Зевсом.
Спір завели там, котрій належить
Першість у вроді, - мені на загибель:
Лишень тоді данайці рушать суднами,
Як Артеміді жертву принесуть людську.
А хто зродив мене, нещасну,
Матінко, матінко,
1310] Той пішов, покинув доню...
Пропала я, побачивши
Горе-Єлену, красуню кляту!..
Протне мене, вкладе мене
Злочинний ніж на веління батька-злочинника!
Хай би в Авліду тісну
Не пливли кораблі мідноносні
Перед тим, як у Трою дальню
Переправити люд оружний!
Хай на Евріп не слав би
1320] Супротивного подуву Зевс, що з висот
На свій розсуд чергує людям вітри:
Ходовий шле одним,
Несприятливий - іншим, а ще комусь -
Віє згубним: хто парус підняв, хто - спустив.
Хто - без діла сидить.
Горе тобі, роде нещасних людей-одноднівок!
Так уже випало кожному смертному -
Лиха зазнати!.. [327]
Гай-гай! Які ж то біди всім нам, еллінам,
1330] Тіндаріда принесла!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Твоєму горю співчуваю глибоко.
Якби ж тебе той присуд оминути міг!
ІФІГЕНІЯ
Нене, воїнів я бачу... Йдуть сюди... Багато їх!
КЛІТЕМНЕСТРА
І богині син між ними. Ти ж до нього прибула.
ІФІГЕНІЯ
Відчиніть, служниці, двері, хай сховаюся мерщій!
КЛІТЕМНЕСТРА
Ти тікаєш?..
ІФІГЕНІЯ
Бо Ахілла, матінко, соромлюся.
КЛІТЕМНЕСТРА
А чому ж то?
ІФІГЕНІЯ
Бач, не вийшло з мене нареченої.
КЛІТЕМНЕСТРА
Все це - жарт супроти того, що загрожує тобі,
Доню люба! Що тут сором? Таж ідеться про життя!
АХІЛЛ
1340] О нещасна донько Леди...
КЛІТЕМНЕСТРА
Справді ти не помиливсь.
АХІЛЛ
Чув жахне я між аргів'ян...
КЛІТЕМНЕСТРА
А що саме? Говори!
АХІЛЛ
Що дочку твою...
КЛІТЕМНЕСТРА
Початок не провіщує добра...
АХІЛЛ
Треба вбити... [328]
КЛІТЕМНЕСТРА
Горе, горе!.. Й не спротивився ніхто?
АХІЛЛ
Я один лише насміливсь.
КЛІТЕМНЕСТРА
Чи й тобі грозило щось?
АХІЛЛ
Ледь камінням не побили.
КЛІТЕМНЕСТРА
Лиш за те, що заступивсь?
АХІЛЛ
Лиш за те.
КЛІТЕМНЕСТРА
А хто б на тебе руку зважився піднять?
АХІЛЛ
Всі ахейці.
КЛІТЕМНЕСТРА
А з тобою мірмідонян не було?
АХІЛЛ
Ті насамперед повстали проти мене...
КЛІТЕМНЕСТРА
Горе нам!..
АХІЛЛ
Молодій, мовляв, піддався...
КЛІТЕМНЕСТРА
Ну, а ти їм що на те?
АХІЛЛ
1350] «Не вбивайте - кажу - діви...
КЛІТЕМНЕСТРА
Справедливо мовив ти!
АХІЛЛ
Заручив нас батько, владар!..»
КЛІТЕМНЕСТРА
І спровадив з Аргосу.
АХІЛЛ
Та мене перекричали.
