Трагедії - Евріпід
Бистрого Сімоента
Вирушить еллінів рать бойова
Суднами збройно на Іліон -
Вежі, що їх у Трої
750] Феб осяйний збудував.
Діва Кассандра там, кажуть,
Лавром зеленим увінчана
Золотаве пускає волосся
З вітром, тільки-но бог велить
Повнити груди пророчим духом.
Антистрофа II
Густо всіє троянський люд
Вежі й стіни круг міста,
Лиш міднощитний Арес підпливе
На швидкохідних суднах, веслом
760] Потурбувавши море,
До Сімоентових плес,
Щоб, натрудившись у битвах,
Списом Елладі Єлену вернуть,
Незрівнянну сестру Діоскурів,
Тих, що в небі - брати ясні -
Зорями для мореплавців сяють.
ЕПОД
Місто в колі твердинь - Пергам,
Міць камінну фрігійців,
Кровожерний оточить бій -
770] Голови з пліч полетять,
З основ своїх зрушена Троя
Загине - повалиться в прах.
Дівчата сльози литимуть,
З ними - й Пріама жона.
Пожалкує і Зевса донька - Єлена,
Що покинула мужа -
Заллється сльозами... Хай же ні я,
Ані діти, ні внуки мої
Серцем так не смутяться,
780] Як лідійські й фрігійські жінки,
Що за ткацьким верстатом
Темну нитку журби снують: [311]
«Хто, за волосся хвилясте мене,
Слізьми омиту, тягтиме відсіль,
На чужину чужу, край мій спустошивши.
Через хіть твою, дочко
Довгошийого лебедя?..
Якщо справді зродила тебе
Леда, що з птахом зійшлася -
790] Перевтіленим Зевсом, якщо,
В піерійських писаннях
Людям не подали співці
Лиш чуток, що їх носить вітер.
ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
Входить Ахілл. Біля намету Агамемнона
його зустрічає сторожа.
АХІЛЛ
Чи дома вождь ахейців? Хай-но скаже хтось
Із слуг, що син Пелея на порозі став -
Ахілл - і хоче зараз говорити з ним.
Не всі тут, над Евріпом, ми в однакових
Умовах: серед війська нежонаті є,
Так їх принаймні дома не очікують.
800] А в кого жінка, діти? Як то їм сидіть
На березі?.. Лиш сила божества могла
Вдихнуть таке завзяття в душі еллінів.
Скажу відверто, що мене стосується,
Так само говорити можна й іншому.
Фарсал лишивши рідний і Пелея дім,
Нуджусь на побережжі, марно вітру жду,
І мірмідонів я вже ледве стримую.
Одні докори чую: «Що ж ми гаємось,
Ахілле? Де ж та Троя? Як ведеш війська -
810] Веди! А ні - додому повертаймо всі,
Атріди ж хай і далі тут вичікують!..»
З намету виходить Клітемнестра.
КЛІТЕМНЕСТРА
О сину Нереїди, вчувши голос твій,
Намету не могла я не покинути.
АХІЛЛ
Кого тут бачу!.. Аж незручно стрітися
Віч-на-віч із жоною, ще й прекрасною...
КЛІТЕМНЕСТРА
Що не впізнав - не диво, бо й раніш мене
Не бачив. А за скромність похвалу прийми. [312]
АХІЛЛ
А хто ти? Що тут робиш серед списників -
Данайців, жінка - у військовім таборі?
КЛІТЕМНЕСТРА
820] Я донька Леди, звуся Клітемнестрою,
Володаря дружина - Агамемнона.
АХІЛЛ
Відповіла ти гарно - ясно й коротко.
З жінками все ж не личить розмовлять мені.
КЛІТЕМНЕСТРА
Стривай! Подай правицю в знак щасливого,
Міцного шлюбу, що ось-ось пов'яже вас.
АХІЛЛ
Тебе торкнутись? Та яке ж я право б мав
І як у вічі б глянув Агамемнону?..
КЛІТЕМНЕСТРА
Найвище право: ти ж береш дочку мою,
Богині Нереїди славний паростку!
АХІЛЛ
830] Дочку беру?.. Ну, й диво! Трачу мови дар...
Чи, може, байку чую, нісенітницю?..
КЛІТЕМНЕСТРА
Не ти один лиш так при нових родичах
Соромишся розмови про одруження.
АХІЛЛ
Не думав я ніколи про дочку твою,
Владарко, й від Атрідів я про шлюб не чув.
КЛІТЕМНЕСТРА
Цього не може бути!.. Певно, вдруге ти
Здивований; цим разом - з мого подиву.
АХІЛЛ
Подумай... Ми ж обоє не бажаємо,
Щоб нас дурили. Спільно ж обміркуймо все.
КЛІТЕМНЕСТРА
840] Мене на сміх підняв хтось? Я повірила -
Аж сором говорити! - в шлюб надуманий?..
АХІЛЛ
А, може, й справді хтось пожартував собі
З обох нас? Тож не варто перейматися. [313]
КЛІТЕМНЕСТРА
Прощай! Не смію навіть в вічі глянути,
Збрехавши мимоволі, осоромлена...
АХІЛЛ
Й мені незручно. Вибач. Твого мужа тут
Розшукую: пора вже з ним зустрітися.
СЛУГА
(з намету)
Стійте, паростку Еака, сину жительки морів -
Нереїди, й ти, преславна дочко Леди, й слухайте!
АХІЛЛ
850] Хто там, двері прочинивши, так лякливо кличе нас?
СЛУГА
Раб. Цього я не соромлюсь: поля в кожного - своя.
АХІЛЛ
Але чий? Хіба Атріда: що його, те - не моє.
СЛУГА
Тіндареєві служив я, а тепер - його дочці.
АХІЛЛ
Стоїмо. Але навіщо ти мене перестрівав?
СЛУГА
Вас лиш двоє перед входом? Не підслухає ніхто?
КЛІТЕМНЕСТРА
Окрім нас, нема нікого... Ну, виходь же, говори.
СЛУГА
(виходячи з намету)
Милих серцю порятуйте, доле, пильносте моя!
АХІЛЛ
Про близьку якусь, як видно, небезпеку піде річ.
КЛ ІТЕМНЕСТРА
(до слуги)
Не хапай мене за руку. Що на серці - говори.
СЛУГА
860] Знаєш, як до тебе ставлюсь і до всіх твоїх дітей.
КЛІТЕМНЕСТРА
Знаю, старче, твою вірність, ти ж не перший рік у нас. [314]
СЛУГА
Я в Атрідовому домі - частка посагу твого.
КЛІТЕМНЕСТРА
Справді, ти зі мною в Аргос, давній мій слуго, прибув.
СЛУГА
Тож до тебе я зичливий, менше - до володаря.
КЛІТЕМНЕСТРА
Не мовчи ж, одкрий, нарешті, що сказати маєш нам!
СЛУГА
Батько власною рукою рідну доню хоче вбить.
КЛІТЕМНЕСТРА
Як же?.. Цур такому слову!.. Чи ти розуму рішивсь?
СЛУГА
Як?.. Мечем він білу шию безталанниці протне.
КЛІТЕМНЕСТРА
О нещасна я, нещасна!.. Збожеволів він, чи що?..
СЛУГА
870] Для чужих він має розум; загубив - лиш для своїх.
КЛІТЕМНЕСТРА
Що ж то сталось? Що за демон ошалілого жене?
СЛУГА
Віщуна, Калханта, слово: судна мусять одпливти...
КЛІТЕМНЕСТРА
А куди?.. Біда і неньці, й доні - батько вб'є її...
СЛУГА
В край дарданців, щоб Єлену Менелаєві вернуть.
КЛІТЕМНЕСТРА
За повернення Єлени... моїй доні - в груди меч?..
СЛУГА
Так. У жертву Артеміді батько доню принесе.
КЛІТЕМНЕСТРА
Ну, а шлюб - це тільки привід заманити нас сюди?
СЛУГА
Так. Щоб доню за Ахілла ти поквапилась оддать. [315]
КЛІТЕМНЕСТРА
Поспішали на весілля, а виходить - що на смерть...
СЛУГА
880] Бідні, бідні ви обоє!.. Задум владаря - жахний!
КЛІТЕМНЕСТРА
Гину, гину, нещаслива!.. Сліз не втримаю рясних...
СЛУГА
Ой, гіркі ті сльози неньки, що оплакує доньку!..
КЛІТЕМНЕСТРА
Але як ти, старче сивий, про таке дізнатись міг?
СЛУГА
Ще з одним листом до тебе муж твій вирядив мене.
КЛІТЕМНЕСТРА
На загибель кликав доню чи велів не приїжджать?
СЛУГА
Саме так - не приїжджати: він
