Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета - Вітольд Гомбрович

Гуками своїми підло-злодійськими

Нахгаписто-хапливими вмить добигаються

До всіх нагаз... Себто до сумочок,

Кишень, до погтмонеток і кольє,

Бгаслетів і годинників... І ті свої немиті лапи

Впихають у югбу шляхетних гостей

Кгізь шовк і оксамит, когсажі, фгаки та мундиги.

До тіла добигаються, лоскочуть, гладять,

Мацають і вгаз намацують, аж ви́ски

І хтиві вегески, смішки гозпусні.

Ніхто не знає, хто там кого, і тільки

Шви гепають, вивалюються бюсти, нагогу лізуть штани, тгуси

Все гозлітається...

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Так, я пам’ятаю... Саме тоді моє лакейство накинулося на моїх гостей...

ФІРУЛЕТ: А ми тоді до Альбертинки!

ШАРМ: Однак її вже не було!

ФІРУЛЕТ: Зникла!

ШАРМ: Ми застали лише погозкидані гештки її гагдегоба з... найінтимнішими частинами включно...

ФІРУЛЕТ: Так, із найінтимнішими частинами включно.

ШАРМ: Удаг!

ФІРУЛЕТ: Остовпіння! Де Альбертинка?

ШАРМ: А злодійчуки теж зникли. Пгопали безвісти, мов камінь у воді.

О, Фіоге!

О, маестго догогий! Що з нею статися могло?

Ба! Ясно! Підлі пси! Підступні кгадії!

На неї кинулися ті злодійчуки!

І зґвалтували, гоздягнувши догола!

Потому вкгали в нас її. І дгапнули...

ФІРУЛЕТ: Замордували!

ФІОР: А де труп?

ШАРМ: Немає, немає тгупа її наготи!

Однак вона для нас помегла! Її вбили!

Тому ми спгавили їй оцю тгуну

І найняли оцих-от ггобагів...

ФІРУЛЕТ: Отож тепер широкими шляхами світу

Йдемо, шукаючи

Нагого Альбертинки тіла!

ШАРМ: Нагого Альбегтинки тіла...

ШАРМ і ФІРУЛЕТ (співають):

О мій метелику, ти не втечеш від мене,

У мій сачок тебе зловлю я, ой-лю-лю!

О мій метелику, хай жваво ти женеш,

Мого сачка не оминеш, о ні!

ФІРУЛЕТ: А коли ми її знайдемо, нагу, викрадену, вбиту, влаштуємо їй похорон!

ФІОР: Перепрошую, перепрошую. Я небагато розумію, не надто знаюся в дурні́-мурні́ цих дивних перетворень, перевдягань, переформувань теперішньої моди, моди, моди...

Моди на бездоріжжях світу... Нестерпний маскараде! (замислений) Що це за труна?..

КНЯЗЬ-ЛАМПА (підходить): Тгуно! Як вчасно ти з’явилась, і мені згодишся!

Вітаю, тгуно! Дозвольте, я вкладу до цього гробу мої маєтність і славетність, мої пишноти і чесноти.

А ще мій кгах!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК (підходячи):

Я вкладаю до цієї тгуни свої діадеми,

Пегли, сапфіги, діаманти і смагагди,

І стогони свої!

ПРЕЛАТ-ЖІНКА: Я Бога мого до труни цієї покладу.

Усім дякую, всі вільні! Служба вже скінчилася!

ПРОФЕСОР-КІНЬ: Зараз!

Одну хвилинку! Не забирайте цю труну без мене!

До неї я складаю себе самого! Ве-е! І вже мене нема!

О, як це добре! Я помер!

ГЕНЕРАЛ: Даруйте!

Ця труна для нас! І нам її роковано!

Нам, засудженим! Обвинуваченим навіки!

Я в тебе, труно, складаю таємницю,

Мерзенну, незбагненну, криваву та страшну,

Все те, що годі й вимовити!

ГЕНЕРАЛ, ПАТРОН, МАРКІЗА: Уїтттуііітууууутутуууіііііі!

КНЯЗЬ-ЛАМПА: Біда!

КНЯГИНЯ-СТОЛИК: Біда з бідою!

ГУФНАҐЕЛЬ-ВЕРШНИК:

Стояти! Стійте!

Якщо вже всі складають свої втрати

До цієї ось труни, я також прошу

Трохи місця. Дозвольте, я складу

Мої надії, битви й перемоги,

Пролетаріату біль тисячолітній,

Пролетаріату біль тисячолітній,

А ще одвічний мій галоп!

КНЯЗЬ, КНЯГИНЯ, ПРЕЛАТ, ПРОФЕСОР: Біда, о біда, біда!

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Біда, о біда!

ЛАКЕЇ: Біда, о біда, біда!

ФІОР: Труно розбухла, жалюгідний похорон.

О, біда, біда, біда!

УСІ: Біда, о, біда!

Фіор виступає вперед.

ФІОР: Геть.

Відійдіть від цієї труни. Тепер я підійду!

Тепер наближуся до неї я, Фіор!

УСІ: О, Фіор, о, Фіор, о, Фіор!

ФІОР: Друзі й подруги!

Я Фіор, маестро і магістр костюма,

Я, величний диктатор моди і різьбяр

Фасонів модних!..

(Підходить до труни.)

Пас!

ШАРМ: Пас!

ФІРУЛЕТ: Пас!

ФІОР: Я проклинаю людський костюм і проклинаю маску,

Яка, скривавлена, вгризається у тіло,

Я проклинаю моду, проклинаю всі фасони,

Крій панталонів і сорочок я кляну —

Занадто в’ївся в нас цей крій!

УСІ: Прокляття!

ФІОР: Я, Фіор,

Маестро дамсько-чоловічий, до труни складаю

Святу й назавжди зганьблену костюмом

Людську наготу!

УСІ: Нагота свята, спи!

ФІОР: Нагота свята людська, спи вічним сном!

Ніколи ми тебе не взнаємо...

ШАРМ: Штани!

ФІРУЛЕТ: Куртка!

ПАТРОН: Шкарпетки!

ГЕНЕРАЛ: Труси!

КНЯГИНЯ: Шагфик!

КНЯЗЬ: Ціпок!

ПРЕЛАТ: Краватка!

МАРКІЗА: Спідниця!

ГУФНАҐЕЛЬ: Черевики!

УСІ (крім Фіора): Рейтузи, сюртуки, туфлі, декольте, шнурівки, спіднички «фру-фру», краватки-метелики, дезабільє, смокінги, гетри, рукавички etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera, etcetera...

ФІОР: Нагота свята і недосяжна,

Спи вічним сном! (Жест, начебто він поклав її в труну.)

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ (із труни): На-а-аг...

КРИКИ: Що це?

Тиша.

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...

ШАРМ: Це вона!

ФІРУЛЕТ: Це вона.

ФІОР: Тихо!

Тиша.

ГОЛОС АЛЬБЕРТИНКИ: На-а-аг...

ШАРМ (швидко): Це вона!

ФІРУЛЕТ (швидко): Вона десь тут!

ШАРМ: Моєю наготою снить!

ФІРУЛЕТ: Це вона!

ШАРМ: Вона десь тут!

ФІРУЛЕТ: Моєю наготою снить!

Піднімає віко труни, і з неї показується голе плече Альбертинки.

УСІ: Це вона!

ФІОР: О, спасіння!

Вітаю, нагото вічно молода!

Альбертинка поволі постає з труни, вона гола.

ФІОР: О, вітаю, звична, вітаю, о безсмертна!

УСІ: Нагота вічно молода, вітаю тебе!

Апофеоз.

ШАРМ (зненацька вистрибує): Пагдон!

Хто тебе сюди запхав?

Хто тебе сховав?!

АЛЬБЕРТИНКА (показує на Гробарів): Вони!

Гробарі зривають маски. Показуються веселі обличчя Злодійчуків.

ФІРУЛЕТ: Це вони!

ШАРМ: Це злодюжки!

ХОРОМ: Це ті пси!

Співоча сцена.

ЗЛОДЮЖКИ (співають):

Це ми!

Це ми!

Це ми!

АЛЬБЕРТИНКА (танцює): Я Альбертинка!

ЗЛОДЮЖКИ (танцюють): Ах, дівчинка-картинка!

АЛЬБЕРТИНКА:

А це стегенця мої, це ручки й ніжки мої!

А ось ще бюстик мій!

Ах, вушка й зубки мої!

ЗЛОДЮЖКИ: А це її стегенця й бюстик, і п’яточки її!

АЛЬБЕРТИНКА: Я Альбертинка!

ЗЛОДЮЖКИ: Ах, дівчинка-картинка!

АЛЬБЕРТИНКА: Вічно молода!

ЗЛОДЮЖКИ: З могили постає!

АЛЬБЕРТИНКА: На труні танцює!

ЗЛОДЮЖКИ: Забавлятись хоче!

АЛЬБЕРИНКА і ЗЛОДЮЖКИ (танцюючи): Ах, Альбертинка, ця дівчинка-картинка, з могили постає, вічно молода, на труні танцює, забавлятись хоче!

А ще коханням

І наготою,

А ще коханням

І наготою

Безперервно снить, ах, снить...

ШАРМ: І наготою.

ФІРУЛЕТ: І наготою.

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Безперервно, ах, безперервно, ах, безперервно, снить, ах снить!

УСІ: Безперервно снить!

Безперервно сн-и-и-ть!

Бе-е-е-е-езпере-е-е-ервно сни-и-и-и-ить!

ФІОР, ШАРМ, ФІРУЛЕТ:

Нагота вічно молода, вітаю тебе!

Молодість вічно нага, вітаю тебе!

Молодо нага, наго молода,

Наготи молодість, молодості нагота!

ФІОР: А я не розумію,

Однак не розумію

Й ніяк я не збагну,

Ні, ні, я не збагну.

ШАРМ і ФІРУЛЕТ: Ох, пас, ах пас, о пас, це пас!

Пас, пас, пас і пас!

ФІОР: Однак не розумію,

Так-так, і не збагну.

Ніяк не зрозумію,

Ні, не збагну —

Звідки вона в цій труні?

УСІ (крім Альбертинки і Злодюжок): Звідки вона в цій труні?!

ЗЛОДЮЖКИ:

Це ми!

Це ми!

Це ми!

АЛЬБЕРТИНКА: Це вони, так, це вони, ах, так,