Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета - Вітольд Гомбрович
ВЛАДИСЛАВ: У вас двісті п’ятдесят сім, а у пана барона Фірулета двісті п’ятдесят шість.
ШАРМ: Ну, власне. Печія. Нудьга.
АЛЬБЕРТИНКА: О-о-о!
ШАРМ: Посмак!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Пеге́сит. Нежить. Статистика й міггень. Закон великих чисел.
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Якщо ми вже тут сидимо на лавочці у затінку, я не бачу іншого виходу, ніж запгосити вас до «Максима». Якщо я досі зношу жінок, то тільки фагшигованих, і то їжею з гагного гестогану. Жінка з добгою пулягкою всегедині таки смаковитіша, ніж та сама жінка, наповнена, я сказав би, пгосто кагтоплею або ггечаною кашею. Запгошую вас до «Максима». Скажімо, устгиці, фагшиговані лангустами, стгаусячі яйця а la cocotte, квітка з лосося, майонез, дгозди...
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Владиславе, піґулку! Але ми маємо надію, пги світлі, пгиглушеному кгивавим абажугом, пги п’янких звуках циганських музик, ох-ох, закуски і вакханки... кгов піниться газом із шампанським, циганські тгелі, агомат твої чуття гозпалює, я нахиляюся — ти відсуваєшся, я нахиляюся — ти відсуваєшся, eвое-евое[21], я нахиляюся — ти відсуваєшся, евое-евое, я нахиляюся — ти відсуваєшся, га, я-а-а-а... Цигани, устгиці, я починаю тебе...
АЛЬБЕРТИНКА: О! Роздягати?
ШАРМ: Таж ні! Не гоздягати! Одягати! Муфточка із кготячих хвостиків від Вольфа!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Панчішки з пагизького туману.
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Панталончики гожеві з пінкою!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Буггундська спідничка, кгем абгикот!
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Блузочка з ггибочками під соусом пговансаль....
АЛЬБЕРТИНКА: О!
ШАРМ: Капелюшечок на овочевій подушці!..
Темніє, вітер, буря.
Грім.
АЛЬБЕРТИНКА: Графе! Ти одягаєш мене замість роздягати!
ШАРМ: Пагдон? Пагдон? Пагдон?
АЛЬБЕРТИНКА: Хіба не бачиш?
Я під сукенкою моєю
Зовсім гола!
Я гола!
Грім.
ПАНСЬКА ГРУПА (прокидається, piano, crescendo[22], драматично): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона... (Завмирають.)
ШАРМ (очманілий): Пеньюаг з мегеживом, обшитий хутгечком сгіблистого осіннього лиса, або дезабільє із шовку-сигцю з шотландською гюшечкою...
АЛЬБЕРТИНКА: Нагота... Наготи хочу!
Грім.
ПАНСЬКА ГРУПА (piano, розпачливо): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона... (Завмирають.)
ЛАКЕЇ (дико): Гу-у-у-у-у-у-у-у-у! (Вітер).
Альбертинка тікає.
ШАРМ (очманілий): Упегше таке бачу: жінка воліє, щоб її гоздягали, замість одягати...
ПАНСЬКА ГРУПА: (fortissimo[23], дико): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона!
Заходить Фірулет зі Стрільцем.
ФІРУЛЕТ (атакуючи Шарма сміхом):
Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха-ха!
Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
ШАРМ (захищається):
Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха-ха!
Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
ФІРУЛЕТ: Утекла! Га? Мої співчуття! А це поразка, ха-ха! Три без фігури!
ШАРМ (сконфужений): Не гозумію... Не гозумію... Не гозумію... (Машинально, у відповідь Фірулетові.) Ха-ха-ха!
ФІРУЛЕТ: Чого це ти не розумієш, графе? (Атакує Шарма.) Ха-ха-ха!
ШАРМ (атакує Фірулета): Ха-ха-ха!.. Не розумію, ти знаєш, багоне, дивна гіч. Я флігтував і натякав, що спгавлю їй се і те з гагдегоба. А вона: що хоче наготи!
ФІРУЛЕТ: Наготи?
ШАРМ: Наготи. Отож.
ФІРУЛЕТ: Перепрошую, ти хочеш цим сказати, графе, що замість пеньюара, сорочки, дезабільє, спіднього... якісь там таз, стегна, бабки, ключиці:.. й нічого більше?
ШАРМ: Нічого!
Тіло.
Тіло — й нічого більше...
Вітер.
ФІРУЛЕТ: О, який пошум у природі!
ШАРМ: О, який пошум у природі!
РАЗОМ: О, пошум, пошум, о пошум!
ШАРМ (замислений): Тіло.
ФІРУЛЕТ (замислений): Тіло.
ШАРМ: Голе.
ФІРУЛЕТ: Голе.
ШАРМ: І все.
ФІРУЛЕТ: І все.
РАЗОМ: І пошум, пошум, і пошум.
Із-за крісла виходить Владислав зі Злодюжкою на повідці.
ВЛАДИСЛАВ: А що з цим пройдою? Відпустити його, здати в поліцію чи як?
ФІРУЛЕТ: Це пес чи якийсь зірвиголова? Де ти його, графе, відкопав?
ШАРМ: Стій, багоне!
Зажди, багоне!
Я дещо починаю гозуміти... Ага-а-а... аг-а-а-а... ага-а-а-а... Бо вона спала на лавці. Я спустив на неї цього злодюжку. Щоб він щось у неї вкгав. А я його тоді зіб’ю з ніг і відгекомендуюся... Така інтгига! Але! Ба! Я гозумію!..
ФІРУЛЕТ: І що? Та кажи вже!
ШАРМ (сам до себе, нажаханий): Вона кгізь сон пізнала його гуку в себе в пазухах... Але гадала, що це моя гука... що це я!
ФІРУЛЕТ: Перепрошую? Що ти, графе, власноруч запхав їй руку в пазухи? На лавці, під деревом, у скверику — і то не будучи їй представленим?! Та що це за дика ідея?!
ПАНСЬКА ГРУПА (драматично): Кріселка лорда Блоттона!
ШАРМ: Вона гадала, що це я! Що це я запхав! Тому їй закогтіло наготи. Наготи зі мною, Боже всемогутній!
Вітер, однак млявий.
ФІРУЛЕТ: Перепрошую, перепрошую, — наготи, наготи з графом? Це ж як — що ніби граф без ціпка, без монокля, без шапокляка, без штанів і без трусів?
ШАРМ: Вона наготи зі мною хоче.
ФІРУЛЕТ (хапаючись за живіт):
Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха!
Ха-ха-ха-ха — ха-ха-ха!
ВЛАДИСЛАВ: Ги-ги-ги! Ги-ги-ги!
ПАНСЬКА ГРУПА: Ха-ха-ха-ха-ха-ха!
ЛАКЕЙСЬКА ГРУПА: Ха-ха-ха-ха-ха-ха!
ШАРМ (співає):
Що, багоне, ну що це знову?
Куди ти хилиш? Що це за сміх?
Зволій мене позбавити цього! Геть, геть!
Ця безпагдонність вже вмогила всмегть!
ФІРУЛЕТ (співає):
Голий Шарм, голий Шарм,
Ха-ха-ха і гоп-ца-ца,
Ха-ха-ха-ха. Наголяса!
Голий Шарм! Голий Шарм!
Зухвало дефілюють один перед одним.
ШАРМ: Квагта в чигвах!
ФІРУЛЕТ: Шлем у каре!
ШАРМ: Дублет у кольорі!
ФІРУЛЕТ. Дублет на дублет!
ШАРМ: Тги без фігуги!
ФІРУЛЕТ: Великий шлем у піках!
ШАРМ: Пас!
ФІРУЛЕТ: Пас!
Любий графе Шарме, коли ти роздягнешся догола, не забудь мене покликати, щоб я міг помилуватися, ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Виходить разом зі Стрільцем.
ШАРМ (пригнічений):
Зухвалець!
Нахаба! (Сідає на стільчик-парасолю.)
Я пгоггався...
ПАНСЬКА ГРУПА (piano, crescendo): Кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона, кріселка лорда Блоттона...
ПРОФЕСОР: Ве-е-е...
ПАТРОН: Печія. Підвищена кислотність. Пересит...
КНЯЗЬ: Так-так, шановне товагиство, святі слова, я сам відчуваю на висоті, і моя дгужина теж щось на згазок пегеситу, надмігу, пегеїдання, що наче, так би мовити, як би ото висловитися... забагато: забагато бісквітів, кгемів, тужугок, тістечок, модисток, куафегів, компотів, комігчиків, десегтів, вегшків, підливок, соусів, лакеїв, екіпажів, ґудзиків...
ПРОФЕСОР: Ве-е-е!..
КНЯЗЬ: От власне! Ви, пгофесоге, пгосто-таки в мене з язика зняли!
КНЯГИНЯ: Якась нестгавність у повітгі.
ГЕНЕРАЛ: Переповнення.
ПАТРОН: Переїдання.
МАРКІЗА: Сю-сю-сю.
ПРЕЛАТ: Ох, що ж то за час! Господи, змилуйся над нами!
КНЯГИНЯ. Уся надія на нашого маестго! Маестго, будь ласка, освіжіть нам моду! Освіжіть чоловічий силует і дамський!
ФІОР (замислений):
Освіжити
дамський силует
і чоловічий?
ПАНСЬКА ГРУПА: О так, о так, о так!
ФІОР: Легко сказати!
Легко сказати: запровадь нам нову моду!
Вигадай нові моделі! Нові? Але які?
Мода... Мода не може йти всупереч часу!
Мода — це час. Мода — це історія!
Хіба я помиляюся,
