Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета - Вітольд Гомбрович
ФІРУЛЕТ: Пас.
ШАРМ: Пас.
ФІРУЛЕТ: Дарма!
ШАРМ: Дагма!
ФІРУЛЕТ (довірчим тоном):
...Твоє розлізло-вихудле...
Твоє анемічно-ревматичне...
Твоє рафіновано-виплекане...
ШАРМ (довірчим тоном):
...Твоє согом’язливо-випещене...
Твоє делікатно-витончене...
Твоє фатально викгивлене...
ФІРУЛЕТ: Це ти кажеш сам до себе?!
ШАРМ: Ні, до тебе!
ФІРУЛЕТ: До тебе я до себе!
ШАРМ: До себе я до тебе!
ФІРУЛЕТ: Пас!
ШАРМ: Пас!
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Наг...
ШАРМ і ФІРУЛЕТ. Знову!
ФІРУЛЕТ: О, яка мука!
ШАРМ (із запалом): ...Бо вона гадає, що це я, що це я був... що це я їй запхав...
ФІРУЛЕТ: Але це не ти був, графе! Запхай їй зараз!
А як не хочеш, то тримай міцніше на припоні
Свого злодійчука, бо він запхає,
Як він уже був запихав!
Злодійчуки смикаються на повідцях.
ШАРМ: Кляті пси! Їм усе дозволено.
А я мушу согомитися!
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): На-а-а...
ШАРМ і ФІРУЛЕТ (гамуючи Злодійчуків): Знову!
Кляті пси!
Музика. Із бальної зали виходять Князь, Княгиня, Прелат, Фіор і гості в історичних костюмах, наприклад: Цар Микола ІІ, Кайзер, Ленін, Пілсудський. Распутін, Гітлер, Сталін... Слідом за ними Замішковані, тобто Патрон, Генерал, Маркіза, Гуфнаґель і Професор. Розпочинається велика історична кадриль. У цю кадриль в’їжджає Курінь Лакеїв — паніка (тим часом постать у чорному вбранні встромляє поміж танцівників жердини з написами: «1914 — 1918», «1930, Криза», «1935, Іспанія — Абіссінія», «1939 — 1945» та інші.
Альбертинка вглибині на подіумі, поряд Лакейська група, Шарм і Фірулет зі Злодюжками попереду.
Усі танцюють. кружляють, танцювально й сонно.
УСІ (piano):
Ох-ох, ох-ох-ох, бал то є бал!
Ох-ох, ох-ох-ох, оце мені є бал!
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ:
Гей бал, о бал, ах бал, цей бал,
Аж сяє від пишноти зал!
Тож гайда разом у танок —
Хай бал зміїться, мов в’юнок!
УСІ (голосніше):
Танок схитне паркет, мов струс —
Хай бал шорошить гордий вус!
ФІОР: Гей бал, цей бал, ах бал, о бал!
Хай кожен щось своє наснить.
Прийде і вирізьбить Фіор
З тих снів узір прийдешніх днів!
ЗАМІШКОВАНІ (ошаленіло, танцюючи):
Гяу, папагу куку го
Ііі патапу тата сама
Танфаргу фюуууу іі бзю
Тбс ппп ррр гр гр тутаут!
ГУФНАҐЕЛЬ: І революція!
ПРОФЕСОР: Ве-е-ве-е-ве-е!
ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!..[28]
УСІ:
Ох-ох, ох-ох-ох, бал це є бал!
Ох-ох, ох-ох-ох, оце мені є бал!
ФІОР:
Ба! Якби я знав, який костюм
У лоні майбуття ховається,
Однак ще дужче хочу знати,
Що в цих мішках сидить.
У цьому суть, у цьому суть, у цьому суть!
ЗАМІШКОВАНІ (нажахано): Путііт фуам патата!
ГУФНАҐЕЛЬ: І революція!
ПРОФЕСОР: Ве-е-ве-е-ве-е!
ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!!
УСІ:
Хо-хо, хо-хо-хо, бал то є бал!
Отож хо-хо, хо-хо-хо, оце мені є бал!
ЛАКЕЇ (грізно): Ноги виривати!
ПРОФЕСОР: Ве-е-ве-е-ве-е!
КНЯЗЬ (походжаючи разом із Княгинею й вітаючи гостей):
Ах-ах, мегсі, ах-ах бонжуг!
Танцюймо, не спиняймось ні на мить!
Коли нога до танцю має хіть,
Ти не питай, який мотив звучить.
КНЯГИНЯ:
Ох, enchantée, ах-ах, chahmée![29]
Бал у мішок заліз! Eh bien, hélas![30]
Коли бал у мішку, ти не питай, кружляй,
Ні, не питай, що в тім мішку сидить!
КНЯЗЬ: Bonne mine — mauvais jeu!
КНЯГИНЯ: Добра міна при поганій грі.
УСІ:
Хо-хо, хо-хо-хо, бал то є бал!
Ох-ох, ох-ох-ох, оце мені є бал!
ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!
ШАРМ:
Гей, злодійчуче мій, чого ж ти
Так гвучко шагпаєш мій повідець!
Що за манеги! Який согом!
Які у тебе забаганки?
ФІРУЛЕТ:
Гей, злодійчуче мій, чого ж ти?!
Які у тебе забаганки?
Що ти за гаспид, чого ти прагнеш?
Що за манери, о-ла-ла!
УСІ: Що за манери, о-ла-ла!
ШАРМ (сумно): А вона все спить!
ФІРУЛЕТ (сумно): А вона все спить!
ФІОР (здивований): А вона все спить...
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: А вона все спить...
Тиша.
КНЯГИНЯ (зупиняючись): Чому ж так тихо?
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Наго-о-о... наг...
Злодійчуки починають рватися з повідців.
ФІОР (несподівано лякається):
Коли просочується наготою модне дефіле,
То що мені робити? Що робити?
КНЯЗЬ (голосно):
Геть наготу! І нумо танцювати!
Коли скипає танець на вулкані,
Не припиняймо кружеляти!
КНЯГИНЯ (драматично): Нехай усі танцюють!
ЗАМІШКОВАНІ (шалено): Бзтііі тута туа ііііт!
ЛАКЕЇ (грізно): Ноги виривати!
ГУФНАҐЕЛЬ: Отже революція!
ПРОФЕСОР: Ве-е-ве-е-ве-е!
ШАРМ (сумно): А вона все спить!
ФІРУЛЕТ (сумно): А вона все спить!
Тиша.
КНЯГИНЯ: Чому так тихо?..
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): Наго-о-о...
КНЯЗЬ: Нехай усі танцюють!
Тиша. Танець.
АЛЬБЕРТИНКА (крізь сон): На-аг...
Тиша. Танець. Сонне кружляння. Тиша.
ШАРМ (несподівано): Пас!
ФІРУЛЕТ: Пас!
ШАРМ (драматично): Пас! Я більше не можу! Я зараз спущу свого!
Спущу з повідця!
ФІРУЛЕТ: Що, графе?
ШАРМ: Спускаю! Нехай біжить куди бажає! Хай когистає!
Якщо не можу я, нехай пгинаймні він!
Спускаю!
ФІРУЛЕТ: Стій! Якщо ти, графе,
Спустиш свого, то і я мого,
Клянуся Богом, спущу...
ШАРМ: То й спускай! Мені однаково!
Спускають Злодійчуків із повідців, а ті зникають поміж натовпу гостей.
ШАРМ: Нехай біжать! Хай когистають!
ФІРУЛЕТ: Хай добираються туди!
ШАРМ: Хай запихають кому хочуть!
ФІРУЛЕТ: Нехай що хочуть виробляють!
ШАРМ і ФІРУЛЕТ: А ми пас! Ми пас! Ми пас!
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ: Гей, танцювати, танцювати, танцювати!
КНЯГИНЯ (кружляючи в танці):
Ох, enchantée, ах-ах, chahmée!
Бонжуг, бонжуг! Мегсі, мегсі!
Коли нога до танцю має хіть,
Ти не питай, який мотив звучить!
УСІ:
О-о, о-о-о, бал то є бал!
О-о, о-о-о, оце мені є бал!
ЗАМІШКОВАНІ (моторошно):
Туйміфафуіт тупуту!
Ітуітуку!
ЛАКЕЇ (грізно): Ноги виривати!
ГУФНАҐЕЛЬ: Отже революція!
ПРОФЕСОР: Ве-е, ве-е, ве-е!
ПРЕЛАТ: Нехай буде воля Твоя!
КНЯЗЬ: Мегсі, мегсі! Бонжуг, бонжуг!
Нехай усі танцюють! Танцюймо газом!
Далі танцювати! Не спинятися!
Ані на мить! Танцювати! Далі!
КНЯГИНЯ: Ох, enchantée, ах-ах, chahmée!
Загади Бога, танцювати!
Усі сонно кружляють. Лише Альбертинка, яка заснула на подіумі, з Лакейською групою оподалік, а з іншого боку Шарм і Фірулет застигли в чеканні.
Несподіваний виск однієї з дам.
ВИСК ДАМИ: І-і-і-і-і-і-і-і!
КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ (танцюючи): Тга-ля-ля!
ВИСК ІНШОЇ ДАМИ: І-і-і-і-і-і!
КНЯЗЬ: Тга-ля-ля!
ВИСКИ: І-і-і-і-і-і-і-і!
Лоскотки!
Видно Злодійчука, який прошмигує з поцупленою сумочкою.
ЗАМІШКОВАНІ: Уітттттібуууаааапіт!
КНЯГИНЯ: Що там таке?
Танець уже ледве дихає, другий Злодійчук прошмигує з украденими прикрасами.
ВИСК ОДНОГО З ПАНІВ: І-і-і-і-і-і! Чия це рука?
ДАМИ: Ай-ай, лоскотки!
ПАН: Ви мене лоскочете!
ДАМА: Це ви мене лоскочете!
ЗАМІШКОВАНІ: Тууууутампауьуубуутупатаітіт!
ГОЛОСИ: Позбавте мене цього! Що за манери!
Ай! Рука!
Що ви, пане! Що ви, пані!
Ай, спина!
А-я-я-я-яй! Нога!
Мій бюст!!!
Світло теж ошаленіло, навпереміну гасне і вмикається. Злодійчуки мелькотять сюди-туди зі здобиччю.
