Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета - Вітольд Гомбрович
МАНЯ: Я також іноді, коли була погода гарна.
ГЕНРИК: Так, це були приємні вилазки... (Підводиться.) Але не в цьому річ. Ах, геть не в цьому! Не час на ці вторинні балачки... Я мушу дати собі шлюб!
КАНЦЛЕР: То дай собі той шлюб!!!
ГЕНРИК: Бургундське!
ЛАКЕЙ: Бургундське!
ГЕНРИК: Бургундське!
Гей-гей, салют, гей, камергере, ми вихилимо келиха цього
На честь моєї дами!
КАМЕРГЕР: Бургундське!
КАНЦЛЕР: Бургундське!
ЛАКЕЙ: Бургундське!
ГЕНРИК:
Здоров’я
Вірних підданців моїх!
ГОСТІ (здіймають келихи): Нехай живе до скону Їхня Королівська Милість!
ЛАКЕЇ (здіймають тацю): Бургундське, бургундське, бургундське!
ГОСТІ (танцюють):
Це кадриль придворна, ох і ах!
Хай живе до скону наш монарх!
І поміж іскристих винних чар
Хай квітує пишно балу чар!
ГЕНРИК: (походжаючи з Манею):
Осяянь дивних пряна ніч,
Ілюзій вічних сонний клич,
Примарна міць любовних див
І насолод облесний спів!
МАНЯ:
Гірка сльоза дівочих втрат,
Зітхань несмілих пелюстки.
Цвітуть минувшини бузки,
Зі мною знов мій любий брат.
ГЕНРИК:
Чи чуєш ти кадрилі тон?
Вона навіє щастя сон.
І кучері її, мов льон...
Годі! Годі! Зупинитися!
(До Лакея.)
Бургундське!
ЛАКЕЙ: Бургундське!
ГЕНРИК: Бургундське!
ЛАКЕЙ: Бургундське!
ГЕНРИК (наступає на юрму): Геть від мене!
Задкуйте всі переді мною! Я наступаю на вас! Це моя особа! Це я, я сам! Порожнява!
Нехай утвориться порожнява! Тут тільки я! Тут, у самім осерді!
Ну а тепер увага!
Поставте тут стілець, стілець порожній. І хай вона на нього сяде.
А я наближуся до неї і... і що? Приміром, я торкнусь до неї... торкнусь до неї... отим пальцем... це означатиме, що я її пошлюбив і вона моя законна, чиста, неторкана і віддана дружина. Мені не треба інших церемоній. Я сам для себе церемонії творю. А щойно я торкнусь до неї, усі ви мусите навколішки упасти і сим падінням піднести мій дотик аж до верхів’їв святості щонайсвятішої... так, до вершин подружнього обряду!
Лише насмільтеся навколішки не впасти! Насмільтеся не освятити шлюб мій своїм падінням! А зараз уперед, гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей, о Генрик, Генрик, Генрик!
ДВІР:
Генрик, Генрик, Генрик!
Гей, уперед, гей, гайда, гайда, гей! О, Генрик, Генрик, Генрик!
ГЕНРИК:
Мені однаково,
Що ви про це подумали! Але... що ви подумали?
Подумали, що... що? (До Дами.) Що ти подумала?
ДАМА: Я взагалі не думаю. Ніколи.
ГЕНРИК: Ти думаєш і всі ви... всі ви думаєте.
ЛАКЕЙ: Портвейн!
КАНЦЛЕР: Вони всі думають.
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Так, думають... Усі...
ГЕНРИК (замислений): Думають... (Обходить гостей, зазираючи їм в обличчя, наштовхується на Владзя.) О, Владзю, як ся маєш?
ВЛАДЗЬО: Добре.
ГЕНРИК: І що чувати?
ВЛАДЗЬО: Та нічого.
ГЕНРИК: Добре (лишаються стояти один навпроти одного).
КАНЦЛЕР: Мені здається, наш монарх роздумався так дивно...
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Еге ж, король замислений.
ГЕНРИК (сам до себе):
Не хочу більше пити я...
Не питиму я більше...
(До всіх.) Можливо, хтось подумав,
Що я паную тут лишень тому,
Бо всі вони в... кайданах?
Що я не мав би сили
Їм опиратись, якби їх визволили?..
(До Канцлера.) Отож
Наказую: ану!
Цих в’язнів розкувати і нехай
Накинуться на мене!
КАНЦЛЕР: Ваша Величносте!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Ваша Величносте!
ГЕНРИК (до Владзя):
Ти знаєш,
Чого чекаю я від тебе!
(Голосно.) Гей! Розкувати їх! З’ясуємо нарешті, хто тут править!
Батько і Мати підводяться. Лише тепер видно, яка це жахітна пара: їхні обличчя змордовані, скривавлені.
ГЕНРИК: Та що це за клоунада!
Яка страхітна штучність! І все ж таки ця штучність є страхітною!
КАНЦЛЕР: Начебто з темниці вийшли!
ГЕНРИК: Ви хочете мене злякати?..
Чому вони на мене не кидаються?
І що, нічого?
КАНЦЛЕР: Нічого.
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.
ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.
Група Зрадників наближається з лихими намірами.
ГЕНРИК: До мене, харцизяки!
Харцизяки стають за його спиною.
Якщо вони накинуться на мене, на них кидайтесь... Але чому вони не накидаються? Та що таке?
КАНЦЛЕР: Нічого.
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.
ВЕЛЬМОЖА-ЗРАДНИК: Нічого.
КАМЕРГЕР: Нічого.
ГЕНРИК:
Я не соромлюсь,
Ані співчуваю вам і не боюсь,
Ні-ні... я тільки мушу відступити перед вами,
Немов соромлюся й боюся...
Що ж вони прагнуть цим сказати?
КАНЦЛЕР: Нічого.
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Нічого.
КАМЕРГЕР: Нічого.
ГЕНРИК: О-о, наступають! Чого ти хочеш? Ти чого хочеш?
Підбігає до Батька, проте не насмілюється до нього торкнутися.
Свиня!
ПИЯК (різко, збоку): Свиня!
ГЕНРИК (до Пияка): Свиня!
Генрик і Пияк вибігають на авансцену.
ПИЯК: Свиня!
Ти свинопасе свинський, свиня курвезна,
Свинячий свинтус і висвинар!
ГЕНРИК: Свиняче рило!
ПИЯК: Свиня!
ГЕНРИК: Свиня!
БАТЬКО: О, яке це свинство, свинство, свинство!
ЛАКЕЇ: Бургундське, о бургундське, о бургундське!
ПИЯК: Свиня свиняча!
А курва твоя свиняка підсвинкувата! Рох-рох! Кувік!
ГЕНРИК: Ти сам свиня! Свиня, свиня, свиня!
ГОСТІ: Ого, яка свинюка!
ЛАКЕЇ: Бургундське, о бургундське, о бургундське!
ГЕНРИК: Ідіоте! Ти ідіот!
ПИЯК: Сам ти ідіот! Ти ідіоте, свинячий хвіст!
ГЕНРИК: Свиняча морда!
ПИЯК: Ти свинтусе
Свинтухлуватий, свинський, засвинений.
Свинотуклятий, висвиняка, висвиняка
І поросяка, поросяка, кувік-рох-рох!
ГЕНРИК: Свиня!
МАТИ: А вже засвинився!
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: А вже заслинився!
БАТЬКО: Ого, яка свиня, свиня!
ЛАКЕЇ: Ого, яке бургундське, о бургундське!
ГЕНРИК:
Кнуре,
Спробуйте лише, теє-то, як його... торкнутися до мене!
ПИЯК:
А я торкнусь до тебе, ватасукувата!
Вже я торкнусь, торкнусь до тебе,
Ну а тоді напхаюсь і перепхну,
І вишкварчу,
А потім наплюю і виплюю! —
Хіба ж не правда, панно Манцю?
Тиша.
ПИЯК: Ви бачите цей Палиць?
ГЕНРИК: Кажи, що хочеш ти сказати.
Я не боюся...
ПИЯК: Панове Громадяни!
Я є невчений... Виджу тіко, шо тута шлюб з великою парадою... А я питаю, до холери весь той шлюб, як молода вже іншому посвинена, цебто пошлюблена?..
Ви бачите цей Палиць?
Дивіться на мій Палиць!
Тіко на Палиць позирайте!
ГЕНРИК: Як він мене лоскоче!
ПИЯК: Всі придивляйтесь до Пальця!
ГЕНРИК:
Ет, трясця, моя шкіра
Взялася гусячою шкіркою...
ПИЯК: Дивіться всі уважно на мій Палиць. Він осьо-сьо, у той бік зали вказує...
ГЕНРИК: Мене сміх розбирає.
ПИЯК: Дивіться, як я тим Пальцьом показую на отото, чого не видко за особами тамтими... Там їден молодик... Дивіться, як я в його бік Пальцьом показую... І зара вилізе вся королівська соромота!
ГЕНРИК:
Цей дотик торкається до мене
Безсоромно...
ПИЯК (кричить):
Король — рогач!
Бо суджена його гуляща!
Ви розступіться тіко
І принародно взрієте хлоп’ягу,
що з нею лапався!
Осьо стоїть, позаду гостей!
Гості розступаються. Видно мертве тіло Владзя.
КАНЦЛЕР: Убитий.
ШЕФ ПОЛІЦІЇ: Труп.
БАТЬКО: Труп.
МАТИ: Помер.
