Сестри-вампірки 1 - Надя Фендріх

Дірк ван Комбаст відповз на безпечну відстань від ворожого житла і сховався під кущем. Із табору ворога лунали дивні і дуже підозрілі звуки. Здавалося, там розбушувався дикий звір… А точніше, вампір!

Нарешті двері відчинилися, і з дому кулею вилетіла цивільна особа, деякий час тому зафіксована Дірком ван Комбастом. «Відпустили», – з полегшенням зітхнув він.

Пролунав гучний звук: схоже, в будинку ламали дерев’яні двері. Хтось голосно заверещав.

– Гей-гей-гей! Дако, Сільваніє, ну ж бо, припиніть! – заревів гер Цепеш.

Двері знову відчинилися. З будинку, ридаючи, вибігла Сільванія і з якоюсь неймовірною, надлюдською швидкістю помчала вздовж вулиці.

– Стривай-но, Сільваніє, – кричала їй услід Дака, відчайдушно намагаючись наздогнати сестру.

Недовго думаючи, Дірк покинув своє укриття і, знявши з запобіжника гвинтівку, що стріляє часником, пустився навздогін за Дакою і Сільванією.

Але їм, здавалося, було байдуже на переслідувача. Сільванія бігла, немов з шибениці зірвалася. Повз промайнули цвинтарна стіна, крамничка Алі бін Шика, мамина крамниця, де просто над дверима пишніла табличка з написом: «Уперше в Біндбурзі! Сидіння і кришки для унітазів! На будь-який колір і смак! Відкриття – сьогодні о 20:00. Чекаємо на вас!» Але і на неї Сільванія не звернула жодної уваги. Нарешті, захекавшись, вона зупинилася звести дух біля салону краси і тут же була збита з ніг Дакою, яка насилу наздогнала її. Між дівчатками зав’язалася боротьба, у якій Сільванія швидко здобула перемогу і, підім’явши під себе Даку, сіла їй на живіт.

– Що ти наробила? Якоба вирішила у мене відбити? Як ти могла?! Ти ж моя сестра! – кричала вона крізь сльози.

– Це зовсім не те, що ти подумала, Сільваніє, – кректала Дака. – Я просто хотіла…

– Вона просто хотіла, ха-ха-ха! Та ти ж просто заздриш! У мене з’явився хлопець, а у тебе нікого немає, ось ти і вирішила мені життя зіпсувати! Дзуськи, нічого в тебе не вийде!

Тут Сільванія остаточно розридалася, давши сестрі спокій. Та потихеньку отямилась, піднялася з землі і, сівши поруч із сестрою, взяла її за руку.

– Не верзи дурниць. Я зовсім не хочу псувати тобі життя. Я просто хотіла допомогти тобі і врятувати Якоба. Хіба ти сама не помічаєш, що з тобою коїться останнім часом? З нами обома відбувається щось недобре…

Але договорити вона не встигла. Її слова перервав гучний буркіт. Сільванія хижо вирячила очі на її шию. Дака з жахом відсахнулася від сестри: ще мить – і та встромить свої ікла в її шию, вип’є всю кров і кине тут вмирати. Сільванія і справді, розкривши рота, вже потяглася до Дакиної шиї, як раптом… ОП! Миттєво зорієнтувавшись, Дака кинула їй до рота величезного ситенного жука, який, на своє нещастя, щойно приземлився на великий камінь поблизу і вже приготувався трохи погрітися на сонці.

Стуливши рота, Сільванія прожувала і проковтнула жука. Злісний вогонь в її очах згас. Здивовано переглянувшись, сестри повільно підвелися.

– Ти ж… Ти ж хотіла мене вкусити! – обурено промовила Дака.

– Ох… – зніяковіло опустила очі Сільванія.

Без жодних слів, Дака піднесла долоню до її підборіддя, підняла голову сестри і розвернула до вітрини перукарського салону, де стояло велике дзеркало.

– Не може бути! Що зі мною сталося? – вигукнула Сільванія. У дзеркалі відбивалися лише її контури, тоді як Дакине відображення було чітким, як ніколи.

– Саме так! Що з тобою трапилося? Ти стала вампіричнішою за мене!

– Але як же це? Чому? Як таке може бути?

Дака серйозно подивилася на Сільванію.

– Маю тільки одне пояснення: Алі бін Шик переплутав наші бажання.

– Про це й мови не може бути! Це неможливо! – похитала головою Сільванія.

– Сама подумай, я вже майже перетворилася на людину. Літати у мене не виходить, робити флопс – теж. Мій вогняний погляд… перестав бути вогняним.

– Ой леле, якщо ти перетворюєшся на людину, значить, я стаю монстром! – із жахом вигукнула Сільванія.

– Досить з мене такого життя. Вимагаю здійснення мого бажання! Зараз я цьому Алі бін Пшику всиплю перцю!

Із цими словами Дака рішуче попрямувала в бік крамнички мага.

– Почекай-но, Дако! – кинулася за нею Сільванія.

Саме цієї хвилини Дірк ван Комбаст, який увесь цей час спостерігав за сестрами зі свого сховку, віддав собі наказ стріляти на ураження. Кращого моменту для пострілу годі й чекати: обидва об’єкти відволіклися й розслабилися – як тут не скористатися ситуацією?

– КІЯ-А! – вистрибнув Дірк із кущів, водночас перезаряджаючи гвинтівку і витягаючи з-за пазухи хрест.

Але… стріляти було ні в кого. Обидва об’єкти поспіхом втекли, так і не дочекавшись наступу Дірка. Ну й нелегка ця справа – атакувати супротивника, який раз у раз змінює місце своєї дислокації. Мисливець на вампірів вирішив не здаватися і продовжити переслідування, але, відбігши всього на пару кроків, тут же налетів на Ельвіру, яка саме припаркувала автомобіль біля своєї крамнички. Побачивши її, Дірк миттєво сховав гвинтівку за спину.

– Розкішний у вас костюм, гере ван Комбаст, – глузливо сказала Ельвіра, помітивши сусіда. – Вийшли вполювати хатню тваринку?

Витягнувши з машини кілька кришок для унітазів, вона зникла за дверима крамнички.

Дірк вороже дивився їй услід. Ну вже ні, його не збити з пантелику! Колись усе місто підняло на глум його матінку, але дуже скоро всі вони пошкодують, що не вірили їй! Він доведе всьому місту – та що там місту! – всьому світу, що вампіри існують! Дірк озирнувся і, поки об’єкти остаточно не зникли з очей, поспішив за ними.

Напад на крамничку Алі бін Шика

Дака відчинила двері магічної крамниці.

– Ви тут, гере Шик? – голосно запитала Сільванія. Відповіді не було. Крамниця була занурена в напівтемряву. Потріскували свічки, диміли ароматичні палички.

– Гей, є тут хто живий? У нас проблема! – нетерпляче гаркнула Дака.

– Знайомі голоси, – крізь фіранку показалась голова Алі бін Шика. – З чим знову завітали, милі панянки?

– Зі скаргою!

Слова Даки спантеличили Алі бін Шика. Він провів руками по сивому волоссю і вийшов з-за фіранки.

– Пам’ятаєте, ми загадували заповітні бажання? – запитала Сільванія. – Так от, із ними щось пішло не так.

– Я що, маю тричі повторювати? – сердито перебив її бін Шик. – Здається, я тричі і сказав вам: із заповітними бажаннями не жартують! Заповітні бажання не товар. Ви не можете їх повернути просто тому, що вам не сподобалось їхнє здійснення. Тому-то і потрібно гарненько подумати, перш ніж щось загадувати.

– Узагалі-то, ми тут із вашої провини, – гнівно випалила Дака. – Ви переплутали наші бажання! Теж мені, великий чаклун! Справжнісінький шахрай – ось ви хто!

Даремно Алі бін Шик волів залишатися незворушним – навіть неозброєним оком було видно, що він захвилювався.

– Прошу вас, гере Шик, не відмовляйте нам. Ми не прийшли б, якщо це не було так важливо! – спробувала розжалобити мага Сільванія.

– Взагалі-то, я не люблю, коли мені хамлять. Та ще й хто? Двоє підлітків з вулиці.

– Дідусю! – почувся з-за фіранки дуже знайомий голос. Із недр крамниці вийшов… Лудо і впевненим кроком рушив до однієї з полиць. – Ось же вона, – пробурмотів хлопчик, діставши з полиці