Сестри-вампірки 1 - Надя Фендріх

Терор-тріо завдає руйнівного удару

Гелена сиділа на своїй улюбленій цвинтарній лавці. Навколо панувало втихомирення, і лише спів птахів і дзюрчання струмочка порушували кладовищенський спокій.

Гелена розгорнула новісінький трилер і заглибилася в читання. Звідки їй було знати, що зараз вона й сама опиниться в центрі справжнього трилера!

– Глуха тетеря, глуха тетеря, Гелена – глуха тетеря! – заволали Бенні Ліфчик, Міссі Майстер і Кілла К., які раптово з’явилися нізвідки.

У будь-якій іншій ситуації Гелена зберегла б холоднокровність, але тільки не в цій.

– Гей, каліко, де твій слуховий апарат? Ти хоч нас чуєш? А посвідчення інваліда маєш?

– Як шкода, що у мене немає з собою кавуна, а то б я!.. – знущалася Міссі Майстер.

Усередині у Гелени все кипіло, але вона й виду не подала.

– Хто вам про це розповів? – якомога спокійніше запитала вона.

– А ти сама вгадай! Близнята-монстри, еге ж!

– Ця Гелена – глуха, як пень. Бомба поруч із нею вибухне – а вона і не почує! А ще вона смердить, як свиня, рідко миється, напевно, – гугнявив Бенні, наслідуючи голос Сільванії.

Гелена, звісно, здогадувалася, що Сільванія ніколи в житті не називала її смердючою свинею, але ось те, що близнючки видали її таємницю, сумнівів не викликало. «Ноги моєї тут більше не буде!» – подумала вона і зі сльозами на очах пустилася геть з кладовища.

– Погляньте лишень на неї, вона розревілася. Фу-у, яка плакса! – закричав їй навздогін Бенні Ліфчик.

Місія нездійсненна

Розшукати будинок Гелени для Даки і Сільванії не склало труднощів. До школи вона ходила зазвичай тією ж дорогою, що і близнята, і Дака потай сподівалася ходити з нею на навчання разом – коли вони потоваришують, ясна річ. А якщо Гелена погодиться допомогти їм із запахом локричних цукерок, можна буде звіритися їй зі страшною таємницею. Сільванія навряд чи заперечуватиме, адже йдеться про здійснення заповітних бажань.

Але коли сестри подзвонили в двері, ніхто їм не відчинив. А оскільки такий розвиток подій не входив у їхні плани, Сільванія і Дака вирішили просто почекати на ґанку під дверима. Якщо Гелена вискочила кудись із дому – значить, рано чи пізно вона повернеться. План спрацював, і коли Гелена підійшла до будинку, сестри радісно схопилися з ґанку і поспішили до неї. На радощах вони навіть не помітили, що у дівчинки червоні очі і вона вочевидь не рада їх бачити.

– Ну нарешті ми тебе застали, Гелено! Нам дуже потрібна твоя допомога! – вигукнула Сільванія.

– Нам сьогодні опівночі знадобиться спеціаліст з кладовищ із хорошим нюхом, – пояснила Дака.

Гелена з подивом подивилася на сестер.

– Забирайтеся звідси, зрадниці! Не збираюсь я вам допомагати! Та я навіть розмовляти з вами не хочу! Для вас я не тільки глуха, а й німа. Як ви там мене назвали? Каліка? Так ось, якщо вам потрібна допомога, йдіть до ваших друзяк Кілли К., Бенні Ліфчика і Міссі Майстер – у них проблем зі слухом немає! – випалила Гелена.

Гнівно пирхнувши, вона підбігла до дверей свого будинку, відімкнула їх ключем і, забігши всередину, гучно грюкнула дверима прямо перед носом у Даки і Сільванії.

Сестри здивовано перезирнулись.

– Але ми тебе не зраджували, Гелено! Навіщо нам так чинити? – вигукнула Дака, барабанячи кулаками у двері.

– Звідки я знаю! Може, ви просто такі ж ненормальні, як і всі інші! А зараз забирайтеся геть звідси і дайте мені спокій! Шкода, у мене тільки зі слухом проблеми. Якби була ще й сліпою, не довелося би бачити ваші дурні фізіономії!

Дака і Сільванія остовпіли. Невже Гелена і справді вирішила, що вони порозбріхували її таємницю? Вони вже збиралися йти, як раптом почули чиєсь паскудненьке хихикання. Сестри озирнулись. Перед хвірткою стояли Бенні Ліфчик, Кілла К. і Міссі Майстер.

– Ну, як там наша глуха тетеря? – осміхнувся Бенні Ліфчик.

– Невеличке коригування плану, – тихо сказала Дака. Сільванія кивнула.

Опустивши голови, дівчатка підійшли впритул до терор-тріо. Сільванія схопила Бенні і з легкістю підняла його над головою – ніби він був не людиною, а солом’яним опудалом (проте, що у Бенні Ліфчика і справді було з соломи, так це його мозок). Сільванія подивилася на нього кам’яним поглядом. У ній зараз прокинулася надлюдська сила. Міссі Майстер і Кілла К. безпорадно озиралися навкруги. Але поруч не виявилося нікого, хто б міг допомогти їм та Бенні.

Дака, яка спостерігала за всім, що відбувається, єхидно усміхнулася і кивнула Сільванії. «Помстися, – читалося в її очах. – Помстися за Карла-Хайнца! Помстися за Гелену!»

Гнилі яблука

І помста вдалася на славу!

Дака підбігла до дверей Гелениного будинку і, подзвонивши у дзвінок, сховалася в кущах.

Гелена обережно прочинила двері і виглянула назовні. На подвір’ї нікого не було. Зате з яблуні долинали якісь дивні звуки. Гелена подивилася на дерево: гілки яблуні ломилися – але зовсім не від стиглих яблук, як це зазвичай буває восени. На них висіли Бенні Ліфчик, Кілла К. і Міссі Маус. Вигляд у всіх трьох був жалюгідний.

– Ми більше не будемо! Нам дуже соромно! Це все ми наробили! Ми дурні! Нумо миритися! – в один голос жалібно завели учасники терор-тріо.

Побачене збило з пантелику Гелену. Але тут Дака і Сільванія залишили своє укриття і підійшли до неї.

– Тепер ти віриш, що ми нікому не видавали твоєї таємниці? – запитала Дака.

– Ці телепні підслухали нашу розмову, – додала Сільванія.

Наче на підтвердження її слів, на дереві жалібно заскиглили. Але Гелену, здавалося, досі гризли сумніви.

– І потім, Гелено, я взагалі не розумію, що такого в тому, що ти чуєш трохи гірше за інших? – запитала Сільванія.

– Саме так. Ти найкрутіша дівчина у всій школі, – заявила Дака. – І ти нам дуже потрібна! Уся надія тільки на тебе! У тебе найтонкіший нюх, а ще ти знаєш купу всього про наше міське кладовище. Нам би все це стало в пригоді сьогодні, рівно опівночі.

Гелена невпевнено посміхнулася.

– Гаразд… Припустімо, ви мене заінтригували і я вам допоможу. Але у мене є одна умова.

– Проси, чого хочеш! – Дака готова була віддати останнє за виконання бажання.

– Ви повинні відкрити мені свою таємницю!

Дака і Сільванія перезирнулися. Вони відразу пригадали татову полум’яну промову і мамині правила. Але зараз їм могла допомогти тільки Гелена, і до того ж, із нею дуже хотілося подружитися!

– Гаразд! – трохи подумавши, погодилися сестри.

– Супер! – зраділа Гелена і постукала Даці по лобі кулаком. Дака посміхнулася і постукала по лобі Сільванії, а та – по Гелениному лобі.

– Ходімо з нами! Уже вечоріє, і нам потрібно підготуватися до сьогоднішньої ночі, – сказала Гелені Дака.

Гелена кивнула, і всі троє відправилися на Ліндевег.

– Гей, спустіть нас на землю! Не можете ж ви нас так залишити на дереві! – кричав їм услід Бенні Ліфчик. Але ні Гелена, ні Дака, ні Сільванія навіть не обернулися на крики терор-тріо: дозріють – самі впадуть!