Крізь роки пам'яті - Верона Дарк

Макс не міг прийняти того, що сталося. Його серце розривалося від болю, а думки не давали спокою. Він дзвонив їй без перерви, день за днем, і кожного разу серце стискалося, коли він чув безжальний голос автовідповідача. Всі його спроби зв’язатися з нею були марні. Ліза зникла, ніби поглинена туманом.

Він намагався розшукати її через друзів, через університет, але всі його спроби знову закінчувалися поразкою. Ліза нікому не сказала, куди поїхала. Вона просто зникла, залишивши по собі лише болючі спогади, які тепер мучили Макса.

Він зателефонував до кожного знайомого, навіть Стасу, сподіваючись дізнатися хоча б щось, але той теж нічого не знав. Макс став божеволіти від цієї безнадійності. Він не міг зрозуміти, чому вона пішла, чому не сказала йому, чому не дала шанс знайти її. В її відсутності він відчував лише біль, який роз’їдав його зсередини. Це був біль від втрати, від відчуття, що вона пішла і залишила його самого.

Вночі він не міг заснути, обриваючи телефон і намагаючись розібратися, чому Ліза зробила це. Що він зробив не так? Чому вона не боролася за їхнє майбутнє, чому вона відмовилася від нього так легко? Його думки були сповнені розпачем і відчаєм.

Макс кілька разів намагався поговорити з батьками, запитуючи, де вона, чи знають вони, де Ліза. Але вони лише холодно відповідали, що не мають жодної інформації, і порадили йому забути її і подумати про своє майбутнє з Марго.

Він намагався бути сильним, але все частіше йому ставало важко, він відчував, як з кожним днем його емоції поглинають його. Весь його світ розвалювався, адже без Лізи все, чого він досяг, втрачало сенс. Він не міг уявити своє життя без неї, але вона просто пішла.

Макс блукав по місту, шукаючи її навіть у знайомих місцях, де вони часто були разом, але всюди було порожньо. Всі його надії танули, і він відчував, як його серце обірвалося. Вона зникла безслідно. Ліза була для нього більше, ніж просто кохання, вона була всім, і зараз він не знав, як жити без неї.