Крізь роки пам'яті - Верона Дарк

Макс сидів у величезному, зручному кабінеті батька, навпроти нього — його батьки. Атмосфера в кімнаті була напружена. Батько, високий і серйозний чоловік середнього віку, уважно дивився на сина, а мати, молода жінка з елегантними рисами обличчя, підтримувала погляд чоловіка. Вони очікували, що Макс нарешті дасть їм відповідь на важливе питання.

"Максе, ми вже все обговорили," — почав батько, його голос був спокійним, але чітким. "Ти розумієш, що Марго — це ідеальна пара для тебе. Вона з хорошої родини, її батьки підтримують наші стосунки, а вона сама — освічена, вихована, і дуже добре підходить для тебе."

Макс відчув, як його серце стискається. "Я знаю, хто така Марго. Але я не хочу одружуватися з нею," — сказав він твердо, дивлячись в очі батькові. "Я хочу бути з Лізою."

Тиша запала в кімнату, батьки обмінялися поглядами, які були сповнені здивування і навіть розчарування. Мати Макса, витримуючи паузу, нарешті заговорила: "Максе, ти ж розумієш, що Ліза — це не те, що потрібно для тебе. Вона з іншого світу. Вона бідна, з села, а ми, ми не можемо дозволити собі цього. Це не тільки питання соціальних класів, але й майбутнього. Ти не можеш будувати свою кар'єру на таких основах."

Макс відчув, як його обурення починає рости. "Але я люблю її. Ліза — це моя вибір. Вона хороша, розумна, і я хочу бути з нею, а не з кимось, кого мені просто підсунули. Я знаю, що це може бути складно для вас, але це моє життя."

Батько встав, роблячи кілька кроків по кімнаті, і зітхнув, ніби намагаючись знайти правильні слова. "Максе, ми говоримо не про твої емоції. Ми говоримо про майбутнє, про те, щоб зберегти родинну гідність і позиції. У тебе є обов'язок перед нами, перед усіма."

"Я не можу просто поступитися своїми почуттями," — відповів Макс, підводячи голову. "Я хочу бути з Лізою, і я буду з нею. Я не буду брати участь у цьому весіллі з Марго."

Мати схилила голову і виголосила своєму синові важке рішення: "Ти вже підписав угоду про весілля. Ти зобов'язаний зробити це. Усі домовленості завершено, і весілля вже призначено на літо. Якщо ти відмовишся, це буде не тільки ударом для нашої родини, але й для твого майбутнього."

Макс почувався, як у пастці. Він знав, що його рішення порушує їхні плани, але також розумів, що не може зрадити своїм почуттям.

"Я не можу цього зробити, не можу одружитися з Марго. Я вибираю Лізу," — сказав він, встаючи. Його голос звучав рішуче, але всередині було страшно.

Мати і батько ще кілька секунд мовчки дивилися на сина, ніби намагаючись зрозуміти, чи дійсно він серйозно. Потім батько заговорив, його голос був холодним і строгим.

"Якщо ти продовжиш на цьому наполягати, ми більше не зможемо підтримувати тебе. Ти не зможеш мати все. Ти не зможеш бути з Лізою і отримати нашу підтримку. Ми не дозволимо тобі зруйнувати свою кар'єру і майбутнє."

Макс відчув, як його серце стискається від болю, але він все одно знав, що не може зробити інше. "Я не можу жити без Лізи. Я готовий залишити все, навіть родину, щоб бути з нею."

Ці слова стали вирішальними. Батьки, хоча і не могли цього прийняти, зрозуміли, що Макс не збирається відступати.

"Ти зробив свій вибір," — сказав батько, після чого вийшов з кімнати, залишивши сина наодинці з власними думками.

Макс залишився стояти, дивлячись на порожню кімнату. Його рішення було очевидним, але ціна була висока. Він не був готовий втратити Лізу, але й не знав, чи зможе він витримати розрив з батьками і родиною. Йому доведеться боротися, і це буде важко. Але він був готовий.