Компромат на замовлення - Стейсі Браун

Мій співрозмовник не поспішав відповідати. Пауза затягнулась, і я спитала:

- Сергію, ви тут?

- Так, звичайно, - схаменувся він, - я чесно кажучи, здивований.

- Що все настільки швидко? – я намагалась буду якомога наївною.

- І це також! Але я здивований, що ви взагалі впорались з цим, - знов його зневажливий тон змусив мене згадати який він неприємний чолов’яга.

- Тим не менш, - намагаючись розмовляти гордовито, я ховала страх, який став комом в горлі.

- Що ж… тоді ви заслуговуєте на винагороду, - від його тону стало неприємно. – я звільнюсь після четвертої і заберу вас. Кажіть куди під’їхати.

Такі наміри були не в моїх планах. Менше за все я хотіла давати йому свою адресу, та ще залишатись з ним вдвох в машині. Тому я наполегливо відповіла:

- Я вас буду чекати в тій кав’ярні, де ми вперше зустрілись.

- Домовились, - промовив він незадоволеним тоном. Видно було, що він не звик коли йому диктують умови.

Після того як він завершив виклик, я з полегшенням видохнула. Згадала слова Яра й написала йому час і місце, де маю зустрітись з Сергієм.

За розкладом в мене була ще одна лекція, але думки мої були дуже далеко. Я обмірковувала розову з Сергієм й прокручувала в себе в голові різноманітні сценарії, починаючи від того, що мені говорити, завершуючи тим, що робити, якщо мені дійсно буде загрожувати небезпека. Так в думках пара промайнула дуже швидко і залишивши університет, я поїхала на зустріч з замовником.