Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

— У руках дбайливого садівника, — мрійливо прикривши очі, практично продовжив його фразу наступного вечора новий претендент на руку, серце і всі бухгалтерські пізнання Анфіси. — Жінка створена, щоб цвісти, а не в'янути під гнітом нових бутонів.

— Дуже романтично, — буркнула Красько, безпристрасно спостерігаючи за офіціантками, які сумно зітхали біля стійки.

Ті все побачення дивилися захоплено на місцевого Донжуана. Анфіса ж безсоромно витріщалася на Вадима, якого витрусити з думок не виходило всупереч логіці й крикам совісті. Ця логіка просто-таки бігала у свідомості жінки з величезним транспарантом і гаслами про подружню вірність.

Принесений як комплімент від адміністрації закладу коктейль «Секс на пляжі» вже навіть не здивував. Вона й сама чудово бачила, що цей бабій годиться тільки на таку розвагу. Одноразовий екзотичний секс. Подібні розваги не за адресою. Тож ввічливо вибачившись перед шанувальником всього, що рухається в спідниці, який випромінював флюїди, Анфіса втекла «припудрити носик» і більше за столик не повернулася. Чим неабияк повеселила Вадима.

Він уже готовий був посперечатися, що для таких рандеву в цілком пристойної жінки має бути вагома причина, але все ще намагався вгадати, яка саме. Якщо вже вона чомусь не хоче спілкуватися з ним напряму, він поговорить із нею на відстані, передаючи красномовні підказки з офіціантками.

Так Вадик вчинив і наступного вечора. Відправив солодкий чай до столика Анфіси, щойно вона з'явилася в приміщенні в супроводі високого чоловіка.

Красько засмучено смикала край мереживної скатертини за вже звичним столиком біля вікна. Вона могла б зараз чудово проводити час зі своєю донькою та батьками. Ще зовсім небагато і накопичить гроші на власну справу. Перестане залежати від наймачів, забере доньку додому назовсім. А у вихідні буде разом із нею їздити провідати маму й тата. Але тільки не зараз, коли невідомо, чого очікувати від Мирона, який дивно зачаївся.

Вічний хлопчик, який без кінця дзвонив своїй мамі порадитися щодо будь-якої дрібниці, викликав у Анфіси радше співчуття і жалість, ніж відторгнення. Він принаймні був теплим і домашнім. Ось тільки покластися на такого не можна, на жаль. Тому що жити тоді доведеться не з ним, а з його мамою.

З тугою глянувши на Вадима, який опікувався черговими вибагливими відвідувачами, Красько максимально м'яко та ввічливо пояснила невпевненій у собі людині, що в неї зовсім інші пріоритети у житті. Про дітей із ним не стала навіть говорити. Він же сам дитина, нехай навіть доросла!

Почуваючись недобросовісною матір'ю, яка кинула малюка в незнайомому місці, квапливо попрямувала до виходу, намагаючись не озиратися. Розуміла, що варто Вадиму заговорити з нею, і вона остаточно пропаде у вирі його іскристих очей із м'яким усе розуміючим поглядом. Ні, Анфіско, пам'ятай про дупу. Завжди пам'ятай про дупу!