Шість невдалих побачень - Ангеліна Кріхелі

— Жанко, зніми до біса собачого мою анкету з цього безглуздого сайту! — збунтувалася Анфіса, терміново викликавши до себе подругу того ж вечора.

— Та чого ти розлютилася-то так? Ну не знімається вона одразу, — розвела руками пампушечка, щосили витріщаючись в умови використання ресурсу. — Так на багатьох сайтах роблять. Тридцять днів на те, щоб передумати.

— Я не заміж за цей сайт виходжу! — уперто пихтіла жінка, ходячи кухнею.

— Я сподівалася, що якраз із ним і вийдеш заміж, — фиркнула Жанна.

— Подивися на мене уважно, — різко зупинилася перед подругою, тикаючи пальцем у своє обличчя. — У мене вже око сіпається від цих побачень! А сьогодні взагалі зустріла якогось дивного типа!

Жанна зацікавлено підняла брови, відхилившись на стільці.

— Із цього місця докладніше, будь ласка.

Але Анфіса раптово замкнулася і тільки відмахнулася. Чомусь розповідати про цей інцидент страшенно не хотілося. Язик ніби до піднебіння прилип.

— Не знаю, що ти робитимеш, але анкету мою з цього сайту прибирай! — здулася Анфіса. Плюхнулася на табурет, здувши чолку із чола. Жанна знизала плечима. Сперечатися, звісно, безглуздо. Але швидше, ніж через місяць, акаунт подруги не анулюється.

Винуватиця обговорюваних подій уткнулася поглядом у свою чашку, прокручуючи в пам'яті слова кароокого таємничого незнайомця. Дивні фокуси якісь. Як у нього опинився її рахунок і чому він вирішив оплатити його? Адже й сам сидів не за порожнім столом. Коли ж своє замовлення оплатив? Але коли, не зумівши наздогнати його, повернулася в кафе, столик був порожній.

Анфіса потерла чоло рукою. Нісенітниця якась! Не можуть же це бути ігри підсвідомості. Хоча такий поворот пояснив би здивований погляд Ромео, яким той її супроводжував. Боже мій, з боку вона напевно виглядала міською божевільною.

Та ще й Мирон зі своїми нападками. Причепився з нещасним сейфом! Цікаво, що там усе ж таки такого цінного, щоб з'явитися власною персоною до колишньої дружини, зламавши замок.

Утім, замок він не зламував, (і на тому дякувати!), а акуратно розкрив. Тож викликаний нею майстер безпомічно розвів руками й запропонував змінити серцевинку. Гарантії, що Мирон не розкриє і цю, ніхто дати не зміг. А сигналізацію вона собі поки що дозволити не могла. Тим більше не хотілося користуватися щедрою пропозицією допомоги Вадима.

Ні, брехня. З внутрішнім стогоном зізналася самій собі, що від нього б якраз допомогу прийняла. Але ж він — табу. І за що тільки світобудова так зле жартує над нею? Гаразд уже, не юна панянка, сльози лити не стане.

— Слухай, а може, ти просто була занадто прискіплива і категорична до своїх кавалерів? — примружившись, уточнила Жанна, педантично відкриваючи свій блокнот. У ньому подруга, виявляється, вела нехитрий список наречених, вносячи туди короткі характеристики чоловіків, що не відбулися.

— Порви й викинь, — пирскнула Анфіса, відчуваючи, як з подвійною силою накочує втома. Насамперед емоційна.

Їй, як і кожній жінці, мабуть, хотілося відчувати себе захищеною, бажаною і необхідною. Хотілося підтримувати того, поруч із ким справді не страшно за завтрашній день. Не тому, що він володіє мільйонами, а тому, що елементарно голова працює.

Секретарка на роботі притягла днями любовний романчик і забула на столі в обідню перерву. Анфіса, як чесна пані, зателефонувала і запитала дозволу почитати. На середині книжки зрозуміла, що так сильно її дратує: гроші як панацея від усіх бід бідної до цього героїні, в житті якої наче за помахом чарівної палички з'являється по вуха закоханий багатій. Починає наряджати її як ляльку, балувати й принижувати при цьому, заштовхувати у вузькі рамки свого валютного світу.

Так вона однозначно не хотіла. А ось Вадим якраз дуже хороший і в цьому плані теж. Людина просто працює. На своєму місці перебуває, за покликанням, із душею працює. Анфіса сумно зітхнула, усвідомивши, що знову думками повернулася до нього.

Але ж якась жінка до неї зробила його таким. Вчасно підтримала, повірила, стала надійним тилом. Як легко потім відсунути її вбік на догоду скороминущому захопленню.

— Але ж це не просто захоплення! — скрикнула і тут же затиснула рот долонею.

Жанна покосилася на подругу, немов та збожеволіла.

— Схоже, однокласниця, тобі час гарненько виспатися, — з побоюванням припустила вона. Анфіса розсіяно кивнула, визнаючи її правоту. Мабуть, що так. Вона просто перевтомилася. Звідси й різкі перепади настроїв, зацикленість на одному чоловікові й навіть галюцинації. Інакше що це могло бути?

Жанка тим часом задкувала в бік коридору, ніби переляканий рак, який колись уже бачив, як варять його товаришів. Судячи з незрозумілого блиску в очах подруги, вона була здатна зараз на все. І взагалі! Весь вечір несла ахінею якусь. Ні, все-таки жінка не повинна так довго залишатися сама, та ще й після невдалих стосунків. Це ж як у спорті: якщо впав, вставай і тут же повтори невдалий елемент, інакше все життя боятися потім будеш. Анфіса свого часу відразу повторювати відмовилася, і тепер ось маялася.

З іншого боку, Жанна... Поклавши руку на серце, зізналася собі, що вона якраз повторювала спроби із завидною регулярністю. Знову ось на фітнес записалася. І тренер навіть зацікавився. Але куди вже їй до довгоногої блонди, яка зачарувала залицяльника наступного дня, щойно з'явившись у залі. Власне, вона зачарувала всю чоловічу половину, змусивши жінок скреготати зубами, займаючись із подвійними зусиллями. Але від цього вони ставали тільки дуже мокрими й несвіжими на вигляд, не втрачаючи жодного сантиметра в талії. Тоді як красуня без найменших зусиль зібрала навколо себе мужиків, і ті за неї тягали штанги, щоб бідолаха не надірвалася.