Лялька, або Бухгалтер на вимогу - Анна Пахомова

- Я тебе запам’ятав і роздивився, - прошепотів мені злочинець, але я його все одно почула. Здригнулась від страху. Я ж нічого поганого не зробила. Та він тільки облизав задоволено свої губи. І пригрозив: – Вийду – обов’язково продовжимо.

- Ти, рота закрив, - буркнув на нього конвоїр.  

- Мовчу, начальник, - обернувся до нього номер три, втративши до мене всяку цікавість.

Я похопилась, що запізнююсь на роботу, але дикий, страшний погляд чоловіка не йшов мені з голови. Що він мав на увазі?