Лялька, або Бухгалтер на вимогу - Анна Пахомова

- Що ти тут робиш? – питаю у неї, а сам як зачарований дивлюсь, як зміяться її довгі червоні коси по плечах. Від них пахне яблуками, осінню, казкою. Вона зачаровує мене, поглинає і розчиняє  в собі, як цукор в каві. Розумію, що вже не спроможний відпустити маленьку хвойду. Бо дурію від її близькості. Це не схоже ні на які попередні відчуття  в моєму житті. Вся кров в моїх венах ніби перетворилась на вогонь, запалившись від цих відьомських кіс.

- Доробляю звіт, він терміновий, - все так само шепоче Віолетта.

Робить якийсь рух, але від нього тільки гірше. Помічаю, що її спідниця знову задерлась, притиснута мої тілом, переводжу погляд на її губи, горло перехоплює спазм. Вони звабливо відкриваються, червоніють, манять, на мить, Віолетта прикушує нижню губу, змушуючи ту звабливо волого виблискувати.

Це остання крапля в чаші мого терпіння. Впиваюсь в її рот з поцілунком, притискаючи її до себе так сильно, що здається тріщать кістки. Солодкі, як мед губи приймають мене з захватом, відкриваються, впускають в вологі шовковисті глибини язик. Я повністю втрачаю контроль на собою. Існує тільки цей поцілунок, нещадне полум’я, яке зжирає мене з середини, і шалений стук пульсу в скронях.

Не чекали другу проду за день? Я щось сьогодні розійшлась не на жарт)) Але ця пара така гаряча, що про них хочеться писати знгову  і знову)) Кому вони прийшлись теж до смаку - поставте автору зірочку. Зворотній звязок для мене дуже важливий, а гарний рейтинг книги додпоможе знайти їй нових читачів)