Біблія - Невідомий Автор

І померла там Маріам, і була там похована.

2 І не було води для громади, і вони зібралися проти Мойсея та проти Аарона.

3 І сварився той народ з Мойсеєм, промовляючи: О, якби ми повмирали були, коли наші брати помирали перед Господнім обличчям!

4 Нащо ви привели Господню громаду на цю пустелю, щоб ми і наша худоба тут повмирали?

5 Нащо ви вивели нас з Єгипту, щоб привести нас на це зле місце? Тут не родить збіжжя, ані фіґи, ані виноград, ані гранатове яблуко, і навіть нема води, щоб напитися!

6 І відійшли Мойсей та Аарон від громади до входу в намет зібрання, та й попадали на обличчя свої. І слава Господня з'явилася їм!

7 І Господь промовляв до Мойсея:

8 Візьми берло і збери громаду, ти та брат твій Аарон, і скажете до тієї скелі на їхніх очах, і вона дасть свою воду. І виведеш для них воду з тієї скелі, та й напоїш ту громаду та їхню худобу.

9 І взяв Мойсей те берло, що було перед Господом, як він наказав був йому.

10 І зібрали Мойсей та Аарон громаду перед тією скелею. І сказав він до них: Послухайте, неслухняні, для нас ніщо, добути вам воду з цієї скелі?

11 І підніс Мойсей руку свою, і вдарив ту скелю своїм берлом два рази, і витекло багато води! І пила громада та їхня худоба!...

12 І сказав Господь до Мойсея та до Аарона: За те, що ви не довіряєте мені і не освятили мене в очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до краю, що я дав їм.

13 Це вода Меріви, де сварилися Ізраїлеві сини з Господом, і святість його явилася їм.

14 І послав Мойсей посланців з Кадешу до царя едомського сказати: Так каже брат твій Ізраїль: Ти знаєш усі тяготи, що впали на нас.

15 І зійшли були наші батьки до Єгипту, і сиділи ми в Єгипті багато часу, а Єгипет робив зле нам та батькам нашим.

16 І голосили ми до Господа, і він почув наш голос, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту, а оце ми в Кадеші, що при самому кінці твого кордону.

17 Дозволь нам перейти через твій край! Ми не підемо полем та виноградником, і не будемо пити води з криниці, ми підемо дорогою царською, не збочимо ні праворуч, ні ліворуч, аж поки не перейдемо кордони твої.

18 І сказав до нього Едом: Ти не підеш у мій край, інакше я з мечем вийду проти тебе!

19 І сказали йому Ізраїлеві сини: Ми підемо битою дорогою, а якщо будемо пити воду твою я та худоба моя, то я дам заплату за неї. Нічого більше, тільки дозволь перейти мені своїми ногами!

20 А той відповів: Ні! І вийшов Едом навпроти нього з численним народом та з військом.

21 І відмовив Едом дати Ізраїлеві перейти його кордони, і Ізраїль збочив від нього.

22 І рушили з Кадешу, і вийшли Ізраїлеві сини, уся громада, до гори Гор.

23 І промовляв Господь до Мойсея та до Аарона на горі Гор, на кордоні Едомського краю:

24 Хай прилучиться Аарон до своєї рідні, бо він не ввійде до того краю, що я дав Ізраїлевим синам, через те, що ви були неслухняні наказу моєму про воду Меріви.

25 Візьми Аарона та сина його Елеазара, та й виведи їх на гору Гор.

26 І хай Аарон зніме одяг свій, і одягне його на сина свого Елеазара, і Аарон буде забраний, і помре там.

27 І зробив Мойсей, як Господь наказав був, і вийшли вони на гору Гор на очах усієї громади.

28 І зняв Мойсей з Аарона одяг його, і одягнув його на сина його Елеазара, і Аарон помер там на верхів'ї гори. І зійшли Мойсей та Елеазар з гори.

29 І бачила вся громада, що помер Аарон, і оплакував Аарона весь Ізраїль тридцять день.

Числа 21

1 І почув ханаанянин, цар Араду, що сидів у Негеві, що Ізраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у нього полонених.

2 І склав Ізраїль обітницю Господові й сказав: Якщо справді даси ти народ той у мою руку, то я віддам їхні міста на цілковите знищення.

3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і дав йому ханаанянина, і він винищив їх та їхні міста, і дав ім'я тому місцю: Хорма.

4 І рушили вони з гори Гор дорогою Червоного моря, щоб обійти Едомський край. І підупав дух того народу в тій дорозі.

5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми померли в пустелі? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.

6 І послав Господь на той народ отруйних зміїв, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.

7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо казали проти Господа та проти тебе. Молися до Господа і хай він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.

8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі крилатого змія і вистав його на жердині. І кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити.

9 І зробив Мойсей мідного змія, і виставив його на жердині. І якщо змій покусав кого, то той дивився на змія, що зробив Мойсей, і залишався живим!

10 І рушили Ізраїлеві сини та й отаборилися в Овоті.

11 І рушили вони з Овоту, і зупинилися в Ійє-Гааварімі, в пустелі, що перед Моавом, від сходу сонця.

12 Звідти вони рушили і таборували в долині Зереду.

13 Звідти рушили й таборували в пустелі, на тому боці Арнону, що виходить із аморейського кордону, бо Арнон то межа між Моавом та амореянином.

14 Тому розповідається в книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, долина Арнону

15 і гирло потоку, що збочив до Ару та впирається в моавський кордон.

16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ і я дам їм воду.

17 Тоді заспівав був Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!

18 Криниця, що вельможі копали її, викопали її народні достойники берлами своїми. А з Мідбару до Маттани,

19 а з Маттани пішли до Нахаліїлу, а з Нахаліїлу до Бамоту,

20 а з Бамоту до долини, що на землі Моаву, при вершині Пісґі, що піднялася над пустелею.

21 І послав Ізраїль посланців до Сигона, аморейського царя, промовляючи:

22 Дозволь я перейду твоїм краєм! Ми не збочимо ні на поле, ні на виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, аж поки перейдемо землю твою.

23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в кордони його. І зібрав Сигон весь свій народ, та й вийшов навпроти Ізраїля в пустелі, і прибув до Йогці та й воював з Ізраїлем.

24 І вдарив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, аж до синів Аммону, бо Аз кордон синів Аммону.

25 І позабирав Ізраїль усі ті міста. І осів Ізраїль в усіх аморейських містах: у Хешбоні й по всіх залежних містах його.

26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського і він воював вже з першим моавським царем, і забрав весь його край з його руки аж до Арнону.

27 Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хешбону, хай збудується і міцно укріпиться місто Сигонове.

28 Бо вийшов вогонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів висот Арнону.

29 Горе тобі, о Моаве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочок своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.

30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми спустошили його аж до Нофаху, що аж до Медви.

31 І Ізраїль осів у Аморейському краї.

32 І послав Мойсей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи амореянином, що жив там.

33 І повернулися вони, і пішли дорогою Башану. І вийшов Оґ, цар башанський, супроти них, він та весь його народ, на війну до Едреї.

34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав я його й весь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.

35 І вони побили його й синів його та весь народ його, що нікого не залишилося. І вони заволоділи краєм його.

Числа 22

1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах, по тім боці Йордану, біля Єрихону.

2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.

3 І дуже налякався Моав того народу, бо він був великий. І боявся Моав Ізраїлевих синів.

4 І сказав Моав до мідіянських старшин: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зелень. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.

5 І послав він посланців до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Нілом, до краю синів народу його, щоб покликати його, промовляючи: Ось вийшов народ з Єгипту, він покрив усю поверхню землі, скільки бачить око і сидить навпроти мене.

6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене. Може я зможу вдарити його і вигнати з краю, бо знаю, що кого ти поблагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, той проклятий.

7 І пішли моавські старшини та старшини Мідіяну з дарунками за чари в руках, і прийшли до Валаама, та й передали йому Балакові слова.

8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі і я перекажу вам слово, яке Господь промовлятиме до мене. І залишились моавські вельможі в Валаама.

9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?

10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене сказати:

11 Народ, що вийшов з Єгипту, закрив усю поверхню землі, прийди ж, прокляни мені його, може я зможу воювати з ним і вижену його.

12 І сказав Бог до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенний він!

13 І встав Валаам вранці та й сказав до Балакових вельмож: Повертайтеся до свого краю, бо відмовив Господь мені піти з вами.

14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказали: Відмовив Валаам піти з нами.

15 А Балак знову послав ще більше й поважніших вельмож від тих.

16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не відмовляйся прийти до мене,

17 бо дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. Прийди ж і прокляни мені народ той!

18 І відповів Валаам Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені все своє срібло та золото, то й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити щось мале чи велике.

19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я дізнаюся, що ще Господь скаже мені.

20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань і йди з ними. Але тільки те, що я скажу тобі, те ти зробиш.

21 І встав Валаам вранці, і осідлав свою віслючку, та й пішов з моавськими вельможами.

22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став ангел Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй віслючці і двоє слуг його з ним.

23 І побачила та віслючка Господнього ангела, що стоїть на дорозі, а витягнутий меч у руці його.