Біблія - Невідомий Автор
І сіло людей тисяч із п'ять.
11 А Ісус узяв хліби, і подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риби, скільки бажали вони.
12 І як наїлися вони, він сказав до учнів своїх: Зберіть, що залишилоя, і збережіть.
13 І зібрали вони, що залишилося в тих, хто їв. І дванадцять повних кошиків наклали з п'яти ячних хлібів.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус вчинив, гомоніли: Це той справді пророк, що мав прибути на світ!
15 Ісус знаючи, що вони мають намір прийти та забрати його, щоб настановити царем, знову пішов сам на гору.
16 А як вечір настав, то зійшли його учні до моря.
17 І сівши до човна, на інший бік моря вони попливли, до Капернауму. стало вже темно, а Ісус ще до них не приходив.
18 Море хвилювалося, бо дув сильний вітер.
19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде він морем, і до човна наближається, і їх страх огорнув...
20 Він же каже до них: Це я, не лякайтеся!
21 І вони взяли до човна його, і незабаром човен пристав до берега, до якого пливли.
22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми, і яким його учні відпливли самі.
23 А тим часом з Тіверіади до того місця, де вони їли хліб, як Пан вчинив був подяку, припливли інші човни.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів його там нема, то в човни посідали самі та прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
25 І знайшовши його на тому боці моря, запитали: Коли ти прибув сюди, Вчителю?
26 Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситилися.
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, а про поживу, що залишається на вічне життя, яку дасть вам Син людський, бо відзначив його Бог Батько.
28 Вони ж його запитали: Що ми маємо вчинити, щоб робити справи Божі?
29 Ісус відповів їм: Оце справа Божа, щоб у того ви вірили, кого він послав.
30 А вони сказали йому: Яке ж знамено ти вчиниш, щоб побачили ми й повірили тобі? Що ти зробиш?
31 Наші батьки їли манну в пустелі, як написано: Хліб з неба їм дав на поживу.
32 А Ісус їм сказав: Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб з неба вам дав, мій Батько дає вам хліб правдивий з неба.
33 Бо хліб Божий є той, хто сходить з неба й дає життя світові.
34 А вони сказали йому: Давай, Пане, хліба такого нам завжди!
35 Ісус же сказав їм: Я хліб життя. Хто до мене приходить, не голодуватиме він, а хто в мене вірить, ніколи прагнути не буде.
36 Але я вам сказав, що мене хоч ви й бачили, та не повірите.
37 Усе прийде до мене, що Батько дає мені, а того, хто до мене приходить, я не вижену геть.
38 Бо я з неба зійшов не на те, щоб волю вчиняти свою, а волю того, хто послав мене.
39 Оце ж воля того, хто послав мене, щоб з усього, що дав мені він, я нічого не втратив, а воскресив те останнього дня.
40 Оце ж воля мого Батька, щоб усякий, хто сина бачить та вірить у нього, мав вічне життя, і того воскрешу я останнього дня.
41 Тоді стали юдеї ремствувати на нього, що сказав: Я той хліб, що з неба зійшов.
42 І казали вони: Хіба він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір його? Як же він каже: Я з неба зійшов?
43 А Ісус відповів їм: Не ремствуйте ви між собою!
44 Ніхто бо не може до мене прийти, як Батько, що послав мене, не притягне його, і того воскрешу я останнього дня.
45 У Пророках написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до мене.
46 Це не значить, щоб хтось Батька бачив, тільки той Батька бачив, хто походить від Бога.
47 Поправді, поправді кажу вам: Хто вірить у мене, життя вічне той має.
48 Я хліб життя!
49 Батьки ваші в пустелі їли манну й померли.
50 А хто споживає хліб, який сходить з неба, не помре.
51 Я хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам я, то є тіло моє, яке я за життя світові дам.
52 Тоді між собою сперечатися стали юдеї, промовляючи: Як же він може дати нам тіла спожити?
53 І сказав їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете кров його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Хто тіло моє споживає та кров мою п'є, той має вічне життя і того воскрешу я останнього дня.
55 Бо тіло моє то правдива пожива, моя ж кров то правдиве пиття.
56 Хто тіло моє споживає та кров мою п'є, той у мені перебуває, а я в ньому.
57 Як живий Батько послав мене, і живу я Батьком, так і той, хто мене споживає, житиме мною.
58 Ось хліб, що з неба зійшов. Не як ваші батьки їли манну й померли, хто цей хліб споживає, той жити буде повік!
59 Оце він промовляв, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 А багато з учнів його, почувши це, обурилися і гомоніли між собою: Хто слухати може це?
61 А Ісус знаючи це, що учні його на те ремствують, промовив до них: Для вас це є каменем спотикання?
62 А як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше він був, що тоді?
63 Дух оживляє, тіло ж не дає нічого. Слова, що їх я промовляв до вас, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірить. Бо Ісус знав ще спочатку тих, хто не вірять, і хто видасть його.
65 І сказав він: Я тому й казав вам, що до мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Батька дане те.
66 І з того часу відпали багато з учнів його і не ходили вже з ним.
67 І запитав Ісус дванадцятьох: Чи не хочете й ви відійти?
68 Відповів йому Симон Петро: До кого ми підемо, Пане? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж дізналися й повірили, що ти Христос, Син Бога живого!
70 А Ісус сказав їм: Чи не дванадцятьох я вас обрав? Та один з вас видасть мене...
71 Це сказав він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав його видати, хоч він був один з дванадцятьох.
Вiд Iвана 7
1 Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходити по Юдеї, бо юдеї шукали нагоди, щоб убити його.
2 А надходило свято юдейське, Кучки.
3 І сказали до нього брати його: Піди звідси до Юдеї, щоб і учні твої побачили вчинки твої, які ти робиш.
4 Таємно бо не робить нічого ніхто, а прагне бути відомий. Коли ти таке робиш, то вияви себе світові.
5 Бо не вірили в нього навіть брати його!
6 А Ісус промовив до них: Не настав ще мій час, але завжди готовий час ваш.
7 Вас ненавидіти світ не може, а мене він ненавидить, бо я свідчу про лихі справи його.
8 Ідіть на це свято, я ж іще не піду на це свято, бо не настав ще мій час.
9 Сказавши це, він залишився в Галілеї.
10 Коли ж пішли на свято брати його, тоді й сам він таємно пішов.
11 А юдеї за свята шукали його та розпитували: Де він?
12 І розголос великий про нього в народі пройшов. Одні казали: Він добрий, а інші казали: Ні, він зводить з дороги народ...
13 Та відкрито про нього ніхто не казав, бо боялися юдеїв.
14 Вже на середині свята Ісус у храм увійшов і навчав.
15 І дивувалися юдеї й казали: Як він знає Писання, не вивчавши?
16 Сказав їм Ісус: Наука моя не моя, а того, хто послав мене.
17 Коли хоче хто волю виконувати його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від себе самого кажу я.
18 Хто каже від себе самого, той власної слави шукає, а хто слави шукає того, хто послав його, той правдивий і в ньому неправди нема.
19 Чи ж Закон вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас його не виконує. Нащо надумали вбити мене?
20 Народ відповів: В тобі демон? Хто бажає вбивати тебе?
21 А Ісус сказав їм: Одну справу зробив я, і всі ви дивуєтеся.
22 Через це Мойсей дав обрізання вам, хоч воно й не від Мойсея, а від батьків ваших, і ви й у суботу людей обрізуєте.
23 Коли ж людина в суботу приймає обрізання, щоб Закону Мойсеєвого не порушити, чого ж ремствуєте ви на мене, що я людину в суботу зцілив?
24 Не судіть за обличчям, а судіть справедливо!
25 Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не той, що його шукають убити?
26 Бо ось промовляє відкрито він і нічого не кажуть йому. Чи то справді дізналися очільники, що він дійсно Христос?
27 Та ми знаємо цього, звідки він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки він.
28 І навчаючи в храмі, Ісус сказав голосно: І мене знаєте ви, і знаєте, звідки я. А я не прийшов сам від себе, правдивий же той, хто послав мене, що його ви не знаєте.
29 Я знаю його, я бо від нього і послав мене він!
30 Тож шукали вони, щоб схопити його, та ніхто не наклав рук на нього, бо то ще не настала година його.
31 А багато з народу в нього повірили та казали: Коли прийде Христос, чи ж він чуда робитиме більші, як робить оцей?
32 Фарисеї почули такий розголос про нього в народі. Тоді старші священики та фарисеї послали, щоб схопити його.
33 Ісус же сказав: Недовго пробуду я з вами, та й до того піду, хто послав мене.
34 Ви будете шукати мене, і не знайдете, а туди, де я буду, ви прибути не можете...
35 Тоді гомоніли юдеї між собою: Куди це він хоче йти, що не знайдемо його? Чи не хоче йти до розпорошених між греків, та ще й греків навчати?
36 Що за слово, яке він сказав: Ви будете шукати мене, і не знайдете, а туди, де я буду, ви прибути не можете?
37 А останнього дня великого свята Ісус стояв і закликав: Коли прагне хто з вас хай прийде до мене та й п'є!
38 Хто вірить у мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть з утроби його.
39 Це ж сказав він про духа, що мали прийняти його, хто повірив у нього. Не було бо ще духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.
40 А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!
41 Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос з Галілеї?
42 Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, з села Віфлеєму, звідкіля був Давид?
43 Так повстала суперечка в народі через нього.
44 А декотрі з них мали намір схопити його, та ніхто не поклав рук на нього.
45 І повернулися ті, кого посилали старші священики та фарисеї, а ті їх запитали: Чому не привели ви його?
46 А вони відповіли: Ще ніколи ніхто так не промовляв, як цей чоловік...
47 І сказали їм фарисеї: Чи ж вас з дороги не зведено?
48 Хіба хто з очільників або з фарисеїв повірив у нього?
49 Та проклятий народ, що не знає Закону!
50 І запитав у них Никодим, що приходив до нього вночі, і що був один з них:
51 Хіба судять за нашим Законом людину, як перше її не вислухають і не дізнаються, що вона зробила?
52 А йому відповіли: Чи й ти не з Галілеї? Досліди Писання та побач, що не прийде пророк з Галілеї.
53 І розійшлися всі до помешкань своїх.
Вiд Iвана 8
1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранок прийшов знов у храм, і всі люди збігалися до нього.
