Біблія - Невідомий Автор
Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали мене слуги асірійського царя, бо так сказав Господь
7 Ось я дам у нього духа, і він почує звістку, і повернеться до свого краю. І я його вражу мечем там!
8 І повернувся головний чашник, і знайшов асірійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив з Лахішу.
9 І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: Він вийшов воювати з тобою! І почув він, і послав посланців до Єзекії, сказати:
10 Так скажете до Єзекії, Юдиного царя: Хай не зводить тебе Бог твій, на якого ти сподіваєшся, кажучи: Не буде даний Єрусалим у руку асірійського царя.
11 Ось ти чув, що зробили асірійські царі всім землям, знищивши їх, а ти будеш врятований?
12 Чи їх врятували боги тих народів, яких знищили батьки мої: Ґозана і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Де він, цар Хамату і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?
14 І взяв Єзекія ті листи з руки посланців, і прочитав їх, і ввійшов до Господньої оселі. І Єзекія розгорнув одного листа перед Господнім обличчям.
15 І Єзекія молився перед Господнім обличчям, промовляючи:
16 Господе Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти той єдиний Бог для всіх царств землі, ти створив небеса та землю!
17 Нахили, Господе, вухо своє та й почуй! Відкрий, Господе, очі свої та й побач, і почуй усі слова Санхеріва, що прислав ображати живого Бога.
18 Справді, Господе, асірійські царі спустошили свою землю і землі всіх народів.
19 І кинули вони їхніх богів у вогонь, бо не боги вони, а тільки творіння людських рук, дерево та камінь, і знищили їх.
20 А тепер, Господе, Боже наш, врятуй нас від руки його, щоб знали всі царства землі, що ти Господь, Бог єдиний!
21 І послав Ісая, Амосів син, до Єзекії, промовляючи: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що ти молився до мене, про Санхеріва, царя асірійського.
22 Ось те слово, яке Господь сказав про нього: Гордує тобою, сміється з тебе дівиця, сіонська дочка, вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
23 Кого лаяв ти та ображав, і на кого підвищив ти голос та вгору підніс свої очі? На Святого Ізраїлевого!
24 Через рабів своїх Господа ти ображав промовляючи: Із безліччю своїх колісниць я вийшов на гори високі, у глиб Лівану. Я зрубаю кедри високі його, добірні його кипариси, і зберуся на саме віддалене місце його височини, в гущавину його саду,
25 я копатиму та питиму чужу воду і стопою своєї ноги повисушую всі єгипетські ріки!
26 Хіба ти не чув, що віддавна зробив я оце, що за днів стародавніх я це створив? Тепер же спровадив я це, що ти нищиш міста укріплені і робиш їх купою руїн.
27 А мешканці їхні безсилі, налякані та збентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов ніжна трава, як рослини на дахах, як спалене збіжжя, яке не достигло...
28 Я знаю сидіння твоє і твій вихід та вхід твій, і твою злість на мене.
29 За твою злість на мене і зухвальство твоє, що дійшли до вух моїх, повішу на ніздрі твої я кільце, а вудило моє у твої вуста, і тебе поверну я тією дорогою, якою прийшов ти!
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосійне, а другого року саморосле, а третього року сійте та жніть, і садіть виноградники, і їжте їхній плід.
31 А врятоване оселі Юдиної, що лишилося, пустить коріння додолу і свій плод дасть угорі.
32 Бо вийдуть залишки з Єрусалиму та з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.
33 Тому так сказав Господь про асірійського царя: Він не ввійде до міста цього і туди він не кине стріли, і з щитом на нього не піде, і вал проти нього не насипле.
34 Якою дорогою прийде, то нею й повернеться, у місто ж оце він не ввійде, — каже Господь!
35 І це місто я захищу на порятунок його заради себе та заради Давида, мого раба!
36 І вийшов ангел Господній, і вбив у асірійському таборі сто вісімдесят п'ять тисяч. І повставали вранці, аж ось навколо всі мертві...
37 Тоді Санхерів, асірійський цар, зібрався та й повернувся до Ніневії.
38 І коли він молився в оселі Нісроха, свого бога, то сини його Адраммелех та Шарецер убили його мечем, а самі втекли до краю Арарат... А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.
Iсая 38
1 Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього пророк Ісая, Амосів син, і сказав до нього: Так сказав Господь: Впорядкуй справи в оселі своїй, бо ти помреш...
2 І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,
3 промовляючи: О, Господе, згадай же, що я ходив перед обличчям твоїм правдою та всім серцем, і робив я добре в очах твоїх! І заплакав Єзекія ревним плачем!
4 І було Господнє слово до Ісаї:
5 Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув я молитву твою, побачив я сльозу твою! Ось я додаю до днів твоїх п'ятнадцять років.
6 Я захищатиму це місто і врятую з руки асірійського царя тебе та місто.
7 І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку казав:
8 ось я повертаю тінь, що впала від сонця на східці за Ахазом, назад на десять східців. І повернулася тінь від сонця на десять східців назад тими східцями, якими зійшла було.
9 Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав від своєї хвороби:
10 Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...
11 Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих і між мешканцями царства померлих не побачу людини...
12 Помешкання моє вже розібране, і від мене відібране, немов той пастуший намет. Я життя своє згорнув, мов ткач полотно, від основи мене він відірве, змушує страждати з ранку до ночі...
13 Я кричав аж до ранку... Він, як лев, трощить усі кістки мої, з ранку до ночі змушує страждати мене...
14 Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб. Зниділи очі мої, позираючи вгору... Господе, розчавлений я, поручися за мене!
15 Що маю сказати? А що він сказав був мені, те й зробив. Всі роки свої я матиму гіркоту на душі!
16 Господе, на словах твоїх, житимуть люди, як і моя душа, ти зцілиш мене і оживиш!
17 Ось страждання ці вийшли мені на добро, ти стримав від гниття у могилі мою душу, бо ти кинув за спину свою всі гріхи мої,
18 бо не буде ж шеол прославляти тебе, смерть не буде тебе вихваляти... Не можуть сподіватися на правду твою ті, хто сходять до могили.
19 Живий, тільки живий тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розкаже про правду твою!
20 Господь на порятунок мені, і ми будемо співати в оселі Господній по всі дні мого життя!
21 А Ісая сказав: Хай візьмуть грудку фіґ, і хай розітруть на тому гнояку, і він видужає!
22 А Єзекія промовив: Який знак, що я ввійду до оселі Господньої?
Iсая 39
1 Того часу послав Меродах-Баладан, син Баладанів, вавілонський цар, листи та подарунка до Єзекії, бо почув був, що той захворів та видужав.
2 І радів ними Єзекія, і показав їм скарбницю свою, і срібло, і золото, і пахощі, і добру оливу, і всю зброярню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях. Не було речі, якої не показав би їм Єзекія в палаці своєму та в усьому володінні своєму.
3 І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії та й запитав у нього: Що казали ці люди? І звідки вони прийшли до тебе? А Єзекія відповів: Вони прийшли до мене з далекого краю, з Вавілону.
4 І той запитав: Що вони бачили в палаці твоєму? І Єзекія відповів: Усе, що в ньому, вони бачили, не було речі, якої не показав би я їм у скарбницях своїх.
5 І сказав Ісая до Єзекії: Послухай же слова Господа Саваота:
6 Ось приходять дні, коли все, що в палаці твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене аж до Вавілону. Нічого не залишиться, — каже Господь...
7 А синів твоїх, що вийдуть з тебе, яких ти породиш, заберуть, і вони будуть євнухами в палатах вавілонського царя!...
8 І сказав Єзекія до Ісаї: Добре Господнє слово, яке ти сказав! І подумав собі: Так, мир та безпека буде за моїх днів!...
Iсая 40
1 Втішайте, втішайте народ мій, — каже ваш Бог!
2 Промовляйте до серця Єрусалиму, звіщайте йому, що скінчилася його недоля і провини йому пробачені, бо він за свої всі гріхи вдвоє отримав з руки Господа!
3 Голос кличе: В пустелі готуйте дорогу Господню, в степу рівняйте битий шлях Богу нашому!
4 Хай підніметься всяка долина і хай понизиться всяка гора та пагорб, і хай стане крутизна за рівнину, а пасма гірські за долини!
5 І з'явиться слава Господня, і побачить її кожне тіло, бо вуста Господні це сказали!
6 Голос кличе: Звіщай! Я ж запитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло — трава, всяка ж слава, як цвіт польовий.
7 Трава засихає, а квітка в'яне, як подих Господній повіє на неї!... Тож народ — це трава.
8 Трава засохне, а квітка зів'яне, слово ж нашого Бога навіки!
9 На гору високу зійди, благовіснику Сіону, посиль свій голос, благовіснику Єрусалиму! Посиль, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!
10 Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рука його панувати для нього! Ось із ним нагорода його, а перед обличчям його відплата його.
11 Він отару свою буде пасти, як пастух, рукою своєю збере ягнята, і на грудях своїх носитиме їх, дійних же буде дбайливо водити!
12 Хто води переміряв своєю пригорщею, а п'яддю виміряв небо, і в мірку зібрав порох землі, і гори та пагорби зважив вагою?
13 Хто Господнього духа збагнув, і де та людина, що поради свої давала йому?
14 З ким радився він, і той напоумив його, хто навчив шляхів права, хто додав йому знань, і хто йому підказав дорогу мудрості?
15 То ж народи для нього, як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Адже він острови піднімає, немов порошинку!
16 Навіть дерев Лівану не вистачить на жертовне вогнище, не стане й його звірини на цілопалення!
17 Супроти нього всі люди немов би ніщо, пораховані в нього марнотою та порожнечею.
18 І до кого вподобите Бога, і образ який ви поставите поруч із ним?
19 Майстер божка відливає, золотар же його покриває золотом, та прикріплює йому срібні ланцюжки.
20 Хто на таке не спроможний, бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який би стояв не хитаючись.
21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не повідомлено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?
22 Він той, хто сидить понад кулі земної, а мешканці її немов та сарана.
