Хлопчики з бантиками - Пікуль Валентин

Нечутно падав м'який сніжок. Навіть не хотілося вірити, що за тисячі миль звідси гримить у брязкоті гусениць танків велика битва...

Ще з побудки юнги відчули деяку врочистість. З нагоди свята стіл у кубрику заслали червоною тканиною. З плакатів дивилися на юнг — зі славного минулого — Ушаков і Сенявін, Нахімов і Макаров. На камбузі панували чистота й лад. Замість чаю — какао. Вертались у свої роти з піснями про морську гвардію:

А ворог лиш з'явиться тільки. Його доганяє наш гнів! Форсунки відкриті, і в топках Вирують дотопи вогнів. Вривайтесь, торпеди, в глибини, Лети за снарядом снаряд...

Від тамбура днювальний оповістив кубрик:

— У боцманів уже прийняли присягу... Сюди йдуть! Класи Колесника й Росомахи вишикувались уздовж

"бортів" кубрика. З вулиці внесли засніжені карабіни. Флотського зразка, трохи вкорочені з цівки, вони в теплому затишку зберігали пежйвий холодок. Боронована чорнота-стволів мимохіть настроювала на суворість. Савка подумав про батька: "Лише один лист, а в Сталінграді вже наступають... Невже лист був останній?"

— Струнко! — виструнчилися старшини.

До кубрика стернових увійшли контр-адмірал Бронев-ський, офіцери політвідділу гарнізону, Аграмов із Щедров-ським. За ними спритний писар бази ніс під пахвою теку з текстом присяги. Юнг привітали, потім почали викликати за алфавітом.

Перший наблизився до столу Федя Артюхов. Хвилювання своє він видав лише тим, що читав присягу занадто голосно... Він її прийняв!

— Розпишись ось тут,— сказав йому писар.

Дзвінко й радісно дав присягу Джек Баранов, другий за алфавітом. Савка терпляче чекав своєї черги.

— Огурцов! — покликали нарешті від столу. Зброя ще не відігрілася в кубрику — мерзла рука.

— ...присягаюся бути чесним, хоробрим, дисциплінованим, пильним воїном,— вимовляв Савка,— Я присягаюся добросовісно вивчати військову справу, всіляко берегти військове й народне майно і до останнього подиху бути відданим своєму народові...

Вже наближалися наприкінці дещо сумні, але необхідні в присязі слова, і Савка прочитав їх, стишивши, хоч і не хотів, голос:

— Коли ж зі злого умислу я порушу цю мою врочисту присягу, то хай мене спіткає сувора кара радянського закону... вагальна ненависть... презирство трудящих!

Після цього неквапно ровписався. Зайнявши місце в строю, він не міг стриматися, щоб не оглянути одержану зброю. Це був справжній бойовий карабін, уже без клятої дірки. Ото б такий: йому тоді, вночі, коли він стояв у караулі, страждаючи від своєї безпорадності!

Отже, відсьогодні починалось у них нове життя.

Тепер юнги не давали сцокою своєму командирові роти:

— А коли стрічки на безкозирки? Раніше ж казали, що не можна без присяги. Але ж присягу ми прийняли!

У відповідь Кравцов осліплював юнг білозубою усмішкою:

— Ви не матроси, а юнги! І начальство ще не вирішило, що написати на ваших стрічках-... Подумайте самі — що?

Юнги напружували свою фантазію. Коля Поскочін перевершив усіх: