Хлопчики з бантиками - Пікуль Валентин

Скрізь ішла жвава перетасовка! Ротою стернових командуватиме лейтенант Кравцов, взводом боцманів — теж він... А два перших класи роти Кравцова прийняли в своє підпорядкування знайомі вже старшини — Росомаха й Колесник... Як усе добре! І чорні роти прямували до чорного лісу, щоб зайняти свої кубрики. Інколи чулося:

— Стерновим легко: ліво на борт, стерно праворуч. Це не те що в радистів. Лисим станепі від різних там катодів і анодів!

— А от дизелістам, там ще важче. Опір матеріалів вивчають — як, в інституті. Механіку, фізику... А нам дурниця: штурвал та прапорці! Он в кіно стернові: стоять собі на вітерці, бублик одним пальчиком покручують.

Уздовж строю, розвіваючи полами шинелі, пробіг Кравцов:

— Припинити базікання! Чи статуту не знаєте? ...Нічого вони ще не знають. Але скоро дізнаються.

Розселялись у лісі поротно. Біля, озера Банного осіли в землянках радисти, а боцмани й стернові — далі від Савватьєва, за версту від камбуза. Зате тут було справжнє роздолля: казковий ліс на горбистих узвишшях, навколо хлюпочуть озера, а до моря — палицею докинути.

— На лижах кататимемося... Чудово!

Байдужих не було, коли оселялись у кубриках. Не обійшлося й без бійок — хто сильніший, намагався вижити слабших з верхнього, третього, ярусу ліжок, щоб самому втішатися "верхотурою". В багатоликій юрбі шибеників, які наїхали сюди з усіх усюд країни, вже вгадувався військовий колектив, але ще не спаяний духом бойового побратимства. Це прийде з часом...

Савку також витіснили вниз — разом з мішком.

— Товаришу старшина,— поскаржився він Росомасі,— а мене рудий зіпхнув згори і сам заліз аж під стелю.

Росомасі було ніколи. Він розміщував свій клас з лівого "борту" землянки, а Колесник судив, порядкував і мирив двадцять п'ять своїх стернових — з правого "борту".

— Ну, що тобі? — не одразу відгукнувся Росомаха.— Яи звати рудого?

— Не знаю. У нього в роті ще зуб залізний. Росомаха задер голову: .

— Гей, як тебе там? Зійди, красне сонечко.

З-за бортика ліжка спалахнула яскраво-вогняна голова, ніби соняшник завис над тином.

— А обзивати не можна,— заявив юнга аж з-під стелі, виблискуючи стальною коронкою.— Я вам не рудий і не красне сонечко, а товариш Фіпікін.

— Для чого, товаришу Фінікїп, ти малих кривдиш?

— І не думав. Чого це раптом? Я й сам невеликий... Гаразд! Савка розіслав свій матрац у нижньому ярусі,

майже над палубою. З насолодою ліг на ліжко. Як чудово, коли в людини є свій постійний куточок, куди можна скласти речі й де можна плекати свої мрії... Тумбочок юнги не мали, зате над головою кожного теслярі приладнали поличку. Савка якнайакуратніше розклав на ній своє дорогоцінне особисте господарство: два томи своїх власних творів, яскраво-рожевий шматок туалетного мила, трафарет для ґудзиків, та рушник. Розклав усе це н притих на матраці у радісній знемозі. Він непогано почувався й на нижньому ряду, тим паче, що поруч з ним, голова до голови, розлігся милий і славний друг Джек Баранов — майбутній підкорювач глибин.

— Подобається? — запитував Джек, збиваючи подушку.

— Ще б пак! І читати буде зручно.

Росомаха вже бігав уздовж "борту", піднімаючи юнг з ліжок:

— Що ви тут порозлягалися, ніби паралітики! Ану вставай! На ліжках удень лежати не дозволяється. Ти що? Може, дачником уявив себе? Бач, розвалилися догори бляхами, ніби їх, як інвалідів праці, привезли на відпочинок у Сочі чи в Піцунду...

Старшини почали вчити, як застеляти ліжка. Ковдру підіткнути з обох боків під матрац. Друге простирадло слати зверху.

— Фінікін, ти все зрозумів, що я сказав?

— Так точно. Коли по-російському — я все розумію.

— Вже заслав своє ліжечко?

— Як наказували. На ять!

Фінікін думав, що старшина ие ризикне вдатися до акро-ібатики. Росомаха чимало в своєму житті побігав по трапах, і за мить він злетів аж під стелю. Враз згори вниз, на "палубу", полетів матрац Фінікїна, за матрацом — подушка й [ковдра.

— Чого брешеш? — спокійпо сказав старшина.— Думав, я полінуюся полізти? Перестеляй знову!

Довелося Фінікїну тягти матрац нагору в зубах: руки ж №айняті. Савка кинув йому під стелю подушку.

— Так тобі й треб_а,— помстився він на словах. Посеред кубрика — двоє залізних ліжок для старшин.

Біля них — столи для навчальних занять та читання. Колесник прибив до свого "борту" плакат: "Червонофлотцю, пометися!" Росомаха цвяхами прибив над своїм "бортом" барвистий плакат політвідділу флоту: "Ворогів не рахують —