Бажаю твою сестру - Джулія Ромуш
Я ще довго не наважуюся спуститися вниз. Напевно, мені потрібно прийти в себе. І, більш того, потрібен час, щоб Джуліана перестала ревіти білугою і теж заспокоїлася.
Тому що варто мені тільки показатися у неї на очах, як вона тут же зірве на мене всіх собак.
Чим більше часу проходить, тим більше я розумію, що заспокоїтися не можу. Явно не те місце. Тут, навпаки, багато що нагадує про те, що сталося. Та й Тайлер, хіба мало що, може передумати та повернутися в будь-який момент.
Я наважуюся на свій страх і ризик спуститися вниз. Виходжу надвір і знаходжу сестру, яка, здається, досить п'яна висить на одній зі своїх нових "кращих" подружок і виливає душу.
- Я хочу додому, - це звучить як ниття маленької дитини, але без неї я поїхати не можу, - я вже замовила таксі.
- Їдь сама, якщо хочеш. Я залишаюся, - роздратування її видає. Навіть коли вона відчуває себе жахливо, все одно не може приховати своїх справжніх почуттів до мене.
- Щоб напитися ще більше і потім прокинутися незрозуміло де ..., - я прекрасно знала таких як Джулс і її подруги, як і те, що вони не упустять можливості посміятися навіть над кимось зі своєї ж компанії, - батьки будуть хвилюватися і стануть ставити питання.
Здається, магічне слово "батьки" діє, тому що вона несподівано відлипає від своєї подружки й дивиться на мене своїм нищівним, презирливим поглядом.
- А ти тільки й рада будеш їм все розповісти, - посмішка у неї виходить кривою. Напевно, винен алкоголь. Вона себе вже зовсім погано контролює і ледь стоїть на ногах.
По-хорошому, тільки за таке їй може так перепасти від батьків, що вона потім себе по шматочках зшивати буде. Наш батько на дух не переносить запах алкоголю. До того ж з його армійським загартуванням і звичкою нас виховувати, як він робив зі своїми курсантами на службі, нам вже по двадцять, а ми звітуємо перед батьком за все.
У нас є строгий порядок, що робити можна, а що не можна. Що носити можна, а що носять "повії". У нас є час, пізніше якого ми просто не маємо права заявитися додому. І, звичайно, табу накладено на всі заборонені препарати, розваги, алкоголь.
І я б не сказала, що ось прямо зараз я так сильно переживала за сестру. Будь вона тут одна, без мене, я б навіть, можливо, злегка пораділа тому, що її чекало вдома. Але, от коли ми були разом, у нас діяла кругова порука.
Якщо напартачила одна, значить під батьківську мітлу потрапляли обидві. Друга "за компанію", за те, що не встежила за першою.
Ось і зараз, тягнувши на собі Джулс, я подумки молила всі сили небесні, щоб батьки вже спали. І щоб цей алкоголік - початківець не наробив щось вдома. Бажано на килимове покриття або де-небудь на першому поверсі. А то відтирати сліди її "злочину" у світлі останніх подій мені не хотілося.
- Ми приїхали, - здається, вона заснула в таксі. І це на краще. Всю дорогу мені не довелося вислуховувати її мерзоти на свою адресу. Гарного ж вона нічого не могла сказати. За свій майже подвиг я навіть "дякую" не отримаю в кінцевому підсумку.
Виштовхавши малорухоме тіло з машини та розрахувавшись з водієм, я потягла її в сторону будинку.
- Не чіпай мене, ти заразна, - раптово шипить вона і відштовхує мене, а я в ступорі. Тільки зраділа тому, що вона мовчки йшла весь цей час, тримаючи свою шарманку закритою.
Вирішую як завжди ігнорувати її слова. Адже там марно сперечатися. Ця Ніагара принижень просто невичерпна, то що я, маленька людина, можу вдіяти проти стихії?!
- Він з-за тебе зі мною так!
- Хто?
- Тай! Це через тебе він, напевно, хоче мене кинути! - Всередині мене все холоне. Як тільки я уявляю, як він розповідає про те, що сьогодні між нами сталося, мені стає погано.
Я ж не чула практично нічого з їхньої розмови. Можливо, хлопець міг зронити щось подібне. Адже й справді, Джулс би просто так не напилася.
- Чому ти так вирішила? - Питаю майже пошепки, поки заводжу її в будинок. Тихо, крадучись, змушую піднятися на другий поверх так, щоб цього не почули батьки.
На щастя, вони вже сплять.
Сестра довго мовчала, і я вже втратила надію почути її відповідь, як раптом:
- Тому що ти як чума. Від тебе хочеться триматися якомога далі. А я твоя сестра. Як не старайся - я не можу. Ти бачила Тая? Ну, звичайно, а себе? - Я не можу зрозуміти до чого вона хилить, - ти дурепа бракована. Мені за тебе соромно. Соромно, що ти поруч постійно вештаєшся. Адже йому теж, напевно, це неприємно, - і тут, впавши на ліжко у своїй кімнаті, сестра розсміялася, - ти навіть не уявляєш, як йому повинно бути бридко від розуміння того, що ти на нього свої слині пускаєш! Напевно, закапала ними всю подушку, - Джулс починає огидно і досить голосно сміятися.
А мені не смішно. Мені огидно. Слухати її. Чути все те, що вона говорить. Починати вірити в те, у що вона мене цілеспрямовано намагається вже довгий час переконати. А що, якщо все так і є?! Так, як вона каже ...
- А в тебе, випадково, під подушкою немає фотки мого хлопця? - Джулс різко підривається і з якимось диким ажіотажем кидається до мене в кімнату. Немов теорію свою перевірити хоче. І, що найжахливіше, вона виявиться права.
Нехай саме фото не під подушкою, але воно є. Якщо трохи пошукати, то вона знайде його в шухляді мого письмового столу. Тільки тому я стаю на проході й не даю їй здійснити задумане. Не пускаю. Намагаюся всіляко випхати зі своєї кімнати.
- Ух, як ти стала чинити опір! Значить я права!
- Ти не права. Заспокойся. Просто йди й проспися, - намагаюся звучати спокійно, а сама до нестями боюся, що мені не вдасться її зупинити.
- Це ти йди проспися, фантазерка! - Вона мене штовхає з такою силою, що на цей раз вже я лечу і падаю на власне ліжко, - йому плювати на тебе. Всім нам плювати на тебе. Жоден нормальний хлопець навіть в сторону твою не подивиться. Тим більше Тайлер. Та я навіть посперечаюся на все, що завгодно, що ти незайманою здохнеш. Будь-який мужик погребує ... Так що підітри свої слині, - на цьому її голос звучить загрозливо впевнено, грізно, - і думати забудь про те, що належить мені! Якщо я хоч раз побачу, як ти дивишся в сторону мого хлопця, я тебе, суку дрібну, знищу! І ти знаєш, що я не жартую.
