Бажаю твою сестру - Джулія Ромуш

- Пішов геть звідси! Не вистачало, щоб нас ще побачили разом! - Різко роблю крок в сторону, збільшуючи між нами відстань.

- Боїшся, що мій брат побачить нас разом? - З кожним словом посмішка з його обличчя зникає. - Боїшся, що дізнається правду? Боїшся, що ТАКА ти йому будеш не потрібна? - Крок, ще один крок ... Він наближається. Безжально вривається в мій особистий простір.

- Він не повірить! Не повірить!

Сльози навертаються на мої очі. Руки тремтять так, що цього вже не приховати. Він прекрасно бачить мій стан. Ще крок і я упираюся спиною в стіну. Більше нікуди йти. Від розмови не втекти. І мене відвідує думка, що, можливо, він сюди й зовсім не розмовляти прийшов.

- Бідна маленька дівчинка. Така невинна. Прям янголятко. Приїжджає вночі в готель брата свого нареченого. Підіймається в його номер і там ...

- Ні! Припини! Припини! - Сльози котяться з моїх очей. Я не хочу цього чути. Не можу.

Він знову перетворює моє життя в пекло. Знову все хороше, що у мене було, перетворює на пил. Знищує все, замінюючи це собою.

- Або ми розповімо йому іншу історію? Розповімо з ким ти позбулася невинності? Розповімо, що наречена, яку він так береже до шлюбної ночі, зовсім не невинна? - Його слова, як отруйні стріли, впиваються в мою шкіру. Проникають в кров отруюючи її.

- Навіщо ?! Навіщо ти це робиш? - Намагаюся обійняти себе руками, але ВІН не дає мені цього зробити. Різко схопивши мене за руки, смикає на себе.

- Тому що ти сама цього хочеш. Тому що ти знаєш, що ти можеш належати тільки мені.

Він занадто близько. Його слова паморочать розум. Його запах кружляє голову.

- Я не хочу. Не хочу і не буду! - в його очах бушує ураган, і я розумію, що він накриє мене в будь-яку секунду. Порятунку немає. Його не буде ніколи. Він знищить мене.

Кінець