Бажаю твою сестру - Джулія Ромуш
- Що це? - Тупо витріщаюся на екран телефону і все ще не розумію, що там крутиться за ролик. Стою далеко й екран видно недостатньо чітко.
- А ти нікого не впізнаєш ?! - Він посміхається, а я починаю мерзнути. На тому відео, яке мені показує хлопець, зображена я і як раз в той момент, коли я розбиваю машину сестри, - так що на твоєму місці я б не робив такі необачні вчинки.
Поки я намагаюся зрозуміти звідки воно у нього і чим це мені загрожує, Тайлер заправляє мені за вухо пасмо, яке вибилося з зачіски.
- Ну ти й козел! - З силою відбиваю його руку і шиплю у відповідь. Це все, що я можу в цей момент сказати, а хлопець немов з ланцюга зірвався після такого, хапає мене за руку і тягне на себе.
- Ще який! Але тобі й такий подобається, чи не так? Думаєш, я не знаю, що ти мене хочеш? Я бачу, як ти на мене дивишся. І тобі пощастило, що сьогодні я не перебираю. Так що у тебе є шанс, - і він знову намагається мене поцілувати. Навіть попри те, що я просто у нестямі від сказу. Мене переповнює образа і якесь вище почуття несправедливості.
Хіба я заслуговую почути щось подібне? Чому всі вирішили, що мають право наді мною знущатися?
Так, я на вихідних, поки Джулс з батьками поїхали до родичів в наше рідне місто, взяла машину сестри та поїхала в торговий центр за знеболювальним. Я провалялася на ліжку поки воно не закінчилося, а терпіти довше не було сил.
Так, я не впоралася з керуванням на безлюдній об'їзній дорозі. Так, з усіх людей, хто хоч якось міг мені допомогти, я додзвонилася тільки Таю. Так, я дико нервувала і панікувала, і тільки тому погодилася на його божевільну ідею. Він запевняв, що все буде в порядку, а тепер виникло це відео. І він не посоромився та почав мене ним шантажувати.
Вириваюся щосили й тому, при першій же можливості, виписую йому такого ляпаса, що долоня починає горіти.
- Дурепа набита! Істеричка дика!
- Та йди ти до біса зі своєю допомогою, придурок стурбований! - Я б ніколи не наважилася йому сказати нічого подібного. Раніше. Я взагалі так не розмовляю, а тим більше при Таї. При ньому я завжди ніяковію і мовчу, відводжу погляд і, якщо потрібно щось сказати, кажу тихо і майже заїкаюся.
Але сьогодні в мене ніби щось вселилося. Та й хлопець поводиться жахливо. Тому на додаток до всього я його ще й штовхаю. Так, щоб у мене з'явилася остаточна можливість звільнитися і втекти.
Не важливо куди, тільки б якомога далі від нього. Я ж не знаю, що йому ще спаде на думку. В такому стані я його ніколи не бачила і, чесно кажучи, мені стало трохи страшно.
Не звертаючи уваги на добірні мати з його боку і гучні накази зупинитися та повернутися, я вилітаю з кімнати. Пробігаю кілька метрів і повертаю в якусь невелику кімнатку.
На мою удачу тут нікого немає, тому я тут же закриваюсь і намагаюся віддихатися. Мені ще пощастило, що Тайлер не кинувся бігти слідом за мною. Напевно, зрозумів, що я була не в тому стані, щоб розмова хоч якось могла перейти в мирне річище.
