Бажаю твою сестру - Джулія Ромуш
- Іди на кухню, - махнув він вперед себе, вказуючи на напрямок після того, як ми зайшли в його квартиру.
З виду невелика двушка.
Він заходить за мною слідом, практично відразу. Тільки в руках у нього якісь речі, які хлопець кидає на стілець, який стоїть поруч.
- Я заварю тобі гарячий чай. Я на хвилину в душ. Потім він твій, - я дивлюся на нього здивовано, але Тай не так розуміє мій погляд, - мені потрібна лише хвилина, а ви, баби, там пів дня стирчати можете. Як вийду, можеш там стояти хоч до посиніння, поки вода не закінчиться.
На цих словах він дивиться на мене, чи то скептично, чи то оцінює щось. Вивчає, напевно, як я жалюгідно і безглуздо виглядаю в повністю мокрій майці, яка обліпила мене як друга шкіра.
А потім різко розвертається і зникає у ванній кімнаті.
Проходить трохи більше як хвилина і Тай знову з'являється переді мною. Так швидко, що я навіть чай нормальним чином не встигла випити.
- Іди, - командує, - там все є. І не забудь переодягнутися. Спати будеш в першій кімнаті ліворуч.
Він киває в бік речей, які приніс раніше. Значить, вони призначалися мені. Мабуть, Таю дійсно мене шкода. Цікаво, наскільки? Які межі його співчуття?!
Але перевіряти щось таке, коли я виглядаю так, що мене хочеться обійняти та загорнути в вовняний рушник, я не збираюся.
Мовчки встаю з місця, беру запропоновані речі і йду у ванну. Не оглядаючись.
Зачиняюся на замок зсередини, тому що все, що відбувається, настільки дивне, що я не знаю, чого мені чекати.
Швидко скидаю з себе одяг і йду в душ, вивертаючи червоний краник до упору. Поки з лійки не починати йти окріп. А у мене кайф. Мені якраз добре.
Саме зараз. У будинку у Тайлера. Все відчувається дико дивно і лякає своєю невідомістю.
Тому що зараз тут я. Не Джуліана. Тому що я можу спробувати себе переконати в тому, що у Тайлера до мене прокинулася перекручена турбота.
Вийшовши з душу і витершись рушником, я взяла в руки його футболку.
І, приклавши її до носа, глибоко вдихнула його запах. Тайлер був поганцем, козлом, покидьком. І це ще найменше, що про нього говорили. І все це було правдою. Справжнісінькою правдою. Навіть особисто я змогла в цьому переконатися. Тільки, на жаль, нічого з цього не відштовхувало мене від нього.
Його близькість змушувала серце уповільнити ритм, його голос змушував тремтіти коліна, а від думок про нього у мене геть зносило дах.
Вже довгий час я мріяла опинитися на місці сестри. Як же я хотіла, щоб він хоч раз подивився на мене так, як дивився на неї. Як на дівчину, а не на безстатеву істоту.
І ось сьогодні ... сьогодні все це сталося. За якийсь вечір я отримала від нього стільки уваги, що про більше не могла і мріяти. Він дивився на мене не так, як на Джулс, а по-особливому. Мені хотілося в це вірити, нехай навіть це було не так. Нехай я придумувала собі все це, але ж я можу хоч іноді помріяти?
Тому що коли цей день закінчиться, коли все повернеться на круги своя, мені нічого більше не залишиться, крім цих спогадів і нездійсненої мрії.
Накинувши на себе його футболку, я вийшла з ванної кімнати. Відправившись у свою спальню, яку мені так люб'язно виділили, я вже лягла в ліжко, а моє серце билося так, як ніби сходило з розуму. Від однієї думки, що він зовсім поруч, що варто всього лише трохи пройтися вперед, відкрити двері й ...
Від усіх цих думок голова йшла обертом. А зі спогадів тільки слова сестри "ти не красива", "та на тебе ніхто не подивиться", "не сміши мене, ну кому ти можеш сподобатися?", "жоден нормальний хлопець не захоче таку, як ти!".
Я отямилася вже тоді, коли стояла біля його дверей в спальню. Тремтячою рукою натискала на ручку, а мої ноги несміливо, але все ж наполегливо несли мене вперед.
Мені потрібно було, щоб мені сказали, що все це не так. Що все неправда. Хотілося хоч раз почути, що все це нахабна брехня, а я могла подобатися хлопцям. І не просто якимось хлопцям, а таким як Тай. Тим, кому подобалася моя сестра. Мені б раз почути те, що я була не гірше.
Нехай навіть з жалю, але раз ...
Я не хотіла думати про те, що буде далі. Не хотіла думати про сестру. Про свою совість. Про те, як Тай зможе після того на мені відігратися.
Хоч раз ... Хоча б один раз я збиралася зробити те, що хотіла саме я.
У той момент мені необхідно було знати, що я приваблива. Хотіла бачити його пекучі очі та відчувати його дотики. Хотіла чути його голос. Хотіла, щоб він хотів мене. Це було наче мана. Неначе найголовніше і заповітне бажання. І я йшла. Несміливо ступала вперед, проходячи все далі й далі.
Тайлер стояв біля вікна і курив. Він навіть не відразу мене помітив. Я як заворожена за ним спостерігала. Відзначила, що він був лише в домашніх штанях, які були низької посадки. Моєму погляду відкрилася його широка спина, від кожного, навіть крихітного руху рукою, я бачила, як виділялися його м'язи. Бачила, наскільки він був спокійний і умиротворений. Був, поки я не зупинившись ледве не впала на підлогу і цим же привернула його увагу.
- Загубилася? - Його голос, як і завжди, діяв на мене як розряд струму, спрямовуючись по тілу. Зараз він вже стояв до мене обличчям. Викинувши сигарету, хлопець схрестив руки на грудях, а мій погляд впав на його прес, на ідеально прокреслені кубики. Я дивилася на нього так жадібно, що мені в якийсь момент стало самій незручно.
- Там холодно, - вимовляю практично пошепки всю цю брехню і, вставши, знову роблю крок вперед. Тай тільки уважно сканує мене поглядом і не робить жодного кроку до мене назустріч.
- Ти прийшла за ковдрою? - Його питання починають дратувати. Він ніби не розуміє. Або розуміє, але знущається.
