Врятуй мене, якщо зможеш - Ольга Християнчук

-         Гаразд, потрібно нагодувати нашу вередунку.

Чоловік сміється і підходить до дочки, цілує її в чоло.

-         Веди себе добре, - надає настанови батько і мала не відводить від нього очей. – Ти ж у нас хороша дівчинка.

Соня сміється своєю щербатою посмішкою.

-         Я сьогодні трохи затримаюсь. Багато клієнтів, - сповіщає Давид перш ніж виходить з кухні. – Надіюсь наша гостя не принесе проблем.

-         Я теж надіюсь, - знаю, що Аліса не проста і з нею іноді важко.

Давид іде на роботу, а у мене починається звичайний буденний день. Через декілька днів приїдуть мої і його батьки на день народження, улюбленої і поки що єдиної, внучки.

Дівчина прокидається досить пізно, я вже встигаю закінчити усі свої домашні справи. Одягаю Соню на прогулянку в той час, як Аліса швидко збирається і причепурюється. Здивовано спостерігаю за нею.

-         Зустрічаюсь з Сашою, - пояснює, помітивши мій настирливий погляд. – Я хочу бути з ним і про це йому скажу. – Вона замовкає і на мить завмирає, переводить на мене голубі схвильовані очі. – Що з Давидом? Ти говорила з ним?

-         Все гаразд. Він не буде заважати, - заспокоюю її.

Дівчина зривається з місця і кидається до мене. В міцних обіймах ледь не задихаюсь, густий солодкий запах дорогих парфумів вдаряє в носа. Я шокована. Вона вперше в житті мене обійняла.

-         Я дуже тобі вдячна, - виговорює, відсторонившись. Вона вся сяє від радості. – Ти чудова.

Аліса оглядає себе в дзеркалі, що висить на стіні дитячої, і задоволена побаченим, покидає квартиру. Я залишаюсь з Сонею, збентежена і сильно здивована.

Правду ж говорять, що кохання змінює людей.