Врятуй мене, якщо зможеш - Ольга Християнчук

-         Доброго дня. Вибачте, що турбую за святковим столом, - голос чіткий, але злегка тремтить, очі бігають по всіх присутніх. На мить він зупиняє погляд на шокованій Алісі і видавлює з себе ледь помітну посмішку. – Мені потрібно поговорити з Олександром Петровичем.

Свекор оглядається на незнайомого молодика. На його обличчі чітко читається подив і незадоволення від того, що його турбують у не підходящий момент. Я в передчутті затамовую подих. З усіх присутніх лише я і Аліса знають, хто перед ними. І можна лише уявити, що Саша зараз буде говорити.

-         Я слухаю, - ліниво проговорює свекор, зацікавлено роздивляючись молодого співбесідника.

Погляд Саші тепер прикований тільки на моєму свекрові . За столиком повна тиша. Усі уважно чекають, що буде говорити непроханих гість.

Я дивлюсь на Алісу. Вона бліда і напружена мов струна. Її широко відкриті очі не відриваються від коханого.

-         Олександре Петровичу, я Саша - хлопець вашої дочки Аліси, - досить впевнено і офіційно розпочинає молодик. – І я маю намір одружитись з нею. І хочу отримати від вас згоду.

В якусь мить здається усі присутні перестають дихати. Потім Аліса різко підноситься з місця і викрикує голосом повним відчаю:

-         Саша! Що ти накоїв?