Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Олексій

Як болить голова! Впливають дві безсонні ночі. При тому, що весь тиждень на роботі був більш ніж напруженим. Ближче до кінця робочого дня відвідала геніальна думка, а чи не поїсти чогось? Натиснув кнопку селектора.

- Світлано Володимирівно, зробіть мені пару бутербродів. І принесіть звіт по 17- й філії за минулий місяць.

Ця філія в мене вже в печінках сидить. Поставив туди "потрібного" чоловічка начальником. А треба було розумного. Його заступник насилу витягує філію. Нічого ще місяць і "потрібний" вирушить шукати собі нову роботу. Аби тільки заступник не звільнився.

– Ваші бутерброди. І звіт.

- Дякую. І підготуйте наказ про преміювання заступника 17-го.

– Тільки премія?

- Що ще? – Здивувався я.

- Як мінімум – пам'ятник. І путівку до санаторію.

- Щодо путівки згоден. Але пізніше.

Поїв. Голова перестала боліти.

16.30

Телефон Мар'янки все ще поза зв'язком.

Здається час бити на сполох.

- Світлано Володимирівно, викличте до мене Фролова.

- Він вже тут.

Дивуюсь. Хоча, у Мишка робота така.

- Нехай зайде.

Двері кабінету відчиняються і заходить начальник охорони.

- Ти давно тут? Чого не зайшов одразу? – Вітаю друга.

– Церберша твоя  не пустила. Каже, пан трапезувати зволили, нарешті. Ти хоч клаву крихтами не засипав?

- Не бійсь, навіть слиною не заляпав.

- Мар'янка не з'являлася?

- Сам хотів у тебе спитати, але вже зрозумів, що ні.

– Шукаймо. Що ми знаємо про неї?

– Семенова Мар'яна Юріївна. Ветеринар. 28 років.

- Все??

- Все… І ще. Обдзвони лікарні.

- Ти думаєш вона могла... Льоха, що трапилося тієї ночі?

- Нічого надзвичайного. За взаємною згодою все, - Зло відповів я. І про себе додав: Крім того, що я повівся як останній мудак і навіть не впізнав її.

- Ще питання, щоб я зрозумів ступінь... е... небезпеки. У вас з нею було щось до зустрічі? Я маю на увазі вірт?

Стискаю зуби та, розуміючи яким негідником виглядаю, кидаю лише  коротке:

- Так.

Мишко присвиснув.

- І ти не впізнав її??

- Досить! - Остаточно розпалювався. - Знайди її!

- Може хтось із наших щось більше знає?

- Навряд чи. Вона тільки з Лерою і спілкувалася, і то про котиків все.

- Може Лера адресу клініки знає, де Мар'яна працює?

- Добре, я зв'яжуся з Лерою, а ти обдзвони лікарні. - Трохи згодом додаю, - я сильно її образив, але не думаю що вона могла щось із собою зробити. А ось статися могло що завгодно… Знайди її!

Мар'яна

Увімкнути телефон? Дурне, гадаєш подзвонить? Він ясно дав зрозуміти, що про мене думає. Трахнув і заплатив.

Так, у мене ж відпустка? Ну, значить, відпочивати треба, розважатися. По магазинах пройтися чи що?

До біса, у голові знову та ніч… Знову і знову…

Ось він заходить у клуб. Дивиться тільки на мене. Підійшов, усміхнувся, обійняв за талію і повів нагору. Я знаю, що там! Тремтіння пробігає по всьому тілу. Невже це станеться сьогодні? Ні слова не каже. А навіщо? Хіба в нас щось лишилося недомовленим? Ми стільки говорили про все... і про це також. І зараз все нарешті відбудеться у реалі! Як це буде? Він завжди такий ніжний і романтичний, коли ми...

- Роздягайся. Чого чекаєш?

Вирішив пограти?

Роздягаюся, трохи бентежачись. Намагаюся якось еротичніше.

- Швидше!

Льошка скинув з себе одяг і вирішив допомогти мені. Якось не дуже це збуджує.

- Та швидше! Поки що стояк. А ти нічого так.

Провів рукою по грудях, трохи стиснув сосок. Я охнула від чуттів, що накотилися. Унизу живота пробіг спазм. Льошка накрив долонею мою грудь і злегка стиснув. Я застогнала. Тоді він припав до неї губами і почав легенько смоктати. Я застогнала голосніше і по всьому тілу пробігла хвиля. У реалі це був мій перший раз. І, хоча я неодноразово відчувала оргазм у вірті, та й що приховувати, сама себе пестила багато разів, відчуття від дотиків коханої людини не порівняти ні з чим! Не перестаючи пестити язиком мої груди, Льошка просунув руку мені між ніг.

- Мокра.

Я зніяковіла. Ще ніхто не чіпав мене там.

Він трохи пограв із моїми губками, потім розсунув ноги і влаштувався між ними.

Я застогнала голосніше і вигнулась назустріч.

Тряхнула головою, відкидаючи спогади…

Може просто поїхати покататися та охолонути? Погода навіює - поганяти полями, розвіятися. А чому б і ні?

Чи поїхати кудись якомога далі? Тиждень відпустки. Три дні вперед… потім три дні у зворотний бік. Дідько! Адже це план! І не поганий, схоже! Навіть ранку не чекатиму! Поїду у ніч.

Світло фар.

Дорога.

Улюблена музика.

Романтика!

І самотність…

Олексій

  У грі її немає. Очікувано. І що, мені тепер знову не спати всю ніч? Нервувати, переживати за неї, гризти себе. Мені взагалі працювати треба! Потрібна свіжа голова. Завтра зустріч із клієнтом. Занадто важлива, щоб зривати її через дівчисько.

Набрав Фролова.

– Ну?

- Цвяхи гну. По лікарнях нічого. Навіть зведення щодо подій перевірив. Якби було щось, я тебе набрав би.

- Ну, це якраз плюс. Міг би порадувати.

- Обійдешся. Страждай.

- Дякую, друже.

- Що Лера каже?

- Я не дзвонив…

- Леха! Совість є?

- Добре, зараз наберу її. Якщо щось цінне скаже – передзвоню. Відбій.

Дядько, а Мишко правий.

- Лера, привіт! У грі сьогодні будеш?

- О, Льошка! Я думала, вам не до гри сьогодні! - Хихикнула жінка, на іншому кінці дроту.

- Не до гри, ти маєш рацію. Але з іншої причини. Я не можу з Мар'янкою зв'язатися. Ти знаєш, де вона живе? Чи адресу роботи?

- Льох, що трапилося? Ви пішли разом, ми всі подумали...

- Леро, давай зараз про це не будемо, добре? Мені треба її знайти. Вона відключила телефон. - Ось це напевно я даремно сказав, зараз увімкнеться жіноча солідарність і…