У полоні Еміратів - Zhelizna

- Твої свідчення їм будуть потрібні. Ти готова знову розповісти про все що пережила? 

- Якщо це допоможе запобігти подальшим злочинам, я готова навіть повторно пережити ті події. Тільки нехай більше жодна з дівчат не зможе пройти те пекло, з якого вдалося вибратися мені. 

Слова Асі боляче закололи в серці. Та відвага, з якою вони були сказані, викликала у мені тільки повагу. Маленьке, беззахисне дівча готове пожертвувати собою, щоб допомогти іншим. Але я цього не допущу. У моїй голові зараз тільки одна установка, яка направлена на те, щоб вберегти Асю від цього всього. Хочу, щоб вона нарешті відчула себе захищеною. 

*** 

- Доброго дня. Ви добре мене бачите? - Марина поправляє екран ноутбука, щоб налаштувати картинку, а я розумію, що сиджу затамувавши подих. 

- Доброго дня, так, ми вас добре бачимо - цей жіночий голос я чула тільки один раз, але запам’ятала його на все життя. Хто сидить по той бік екрану ми не знаємо, адже, що зараз, що минулого разу, ті покидьки не вмикають камери. Вони добре дбають про свою безпеку. 

- Я трохи хвилююся, якщо чесно. Дякую, що так швидко розглянули мою анкету, бо ця робота мені надзвичайно потрібна.

Марина грала дуже правдоподібно, але я не могла за цим спокійно спостерігати. Спогади так і атакували мене. Десять тижнів тому я так само сиділа перед екраном ноутбука і від хвилювання теребила кутикулу біля нігтя. 

Робота у готелі була моїм рятівним колом, за яке я міцно вчепилася. Тоді я навіть не здогадувалася, що насправді вчепила камінь до шиї і пірнула з ним у море. 

- Не хвилюйтеся Мариночко, все буде добре. Краще розкажіть трохи про себе, звідки ви, чим займаєтеся.

Ця інформація для них була надзвичайно важливою, адже вони мали розуміти чи будуть дівчину шукати, чи ні. У мене була тільки мати з хворим братом, фактично тільки вона могла забити у дзвони. Решті було на моє зникнення байдуже. Це збільшувало їхні шанси і зменшувало мої. 

Марина завчасно знала до чого готуватися, а тому впевнено відповідала, що живе сама. У неї немає ні братів, ні сестер, ні другої половинки. Тільки батьки пенсіонери, яким потрібен сторонній догляд. Саме вони є її вразливим місцем, заради якого Марина готова поїхати в ОАЕ на заробітки. 

Моїм вразливим місцем був Артем…

- Ви вказали свій рівень англійської мови, ми б хотіли перевірити чи це справді так. Дайте відповідь на кілька наших запитань.

Доки Марина показувала свої знання англійської мови, пан Халім задумливо дивився у монітор іншого ноутбука, біля якого сидів ще один чоловік і намагався відслідкувати звідки йде дзвінок. 

Всі були зайняті роботою і тільки я тремтіла від тієї панічної атаки, яка почала накривати мене з головою. Подібний стан у мене був в аеропорту, коли я зустріла тих покидьків. 

- Краля вже не дівчинка, це може сильно вплинути на її ціну. Я розраховував на круглу суму за її миле личко, яке так і кричить про юність та невинність. 

Сльози течуть по щоках разом з  тушью. Я в житті не відчувала себе так кепсько як зараз. Виродки, які привезли мене у цей холодний підвал, змусили роздягнутися і почали оглядати тіло на наявність шрамів, татуювань та пірсингу. Це жалюгідне становище я ніколи не зможу забути. 

- Цнота це не проблема. В цілому, вона в ідеальному стані. Нуу, окрім психічного - чоловіки різко повернули голови у мою сторону. Я сиділа на ліжку забившись у куток і прикривалася якимось простирадлом. Мої речі вони забрали, а бути оголеною для мене було нестерпно. 

- Мене будуть шукати і ви п-пошкодуєте про це - голос хрипкий після довгого крику та істерики.

- О ні, ти здається забула куди приїхала. Ніхто не прийде тобі на допомогу, ніхто тебе не врятує…

- Асю… - мого зап’ястя торкаються теплі пальці і я ніби з трансу виходжу - Асю, ти себе добре почуваєш? 

Погляд не одразу фокусується, але я розумію, що наді мною нависає пан Халім. Його обличчя так близько до мого, що страх починає відходити на інший план. Я гублюся і не знаю, що робити. Розум підказує, що варто відсторонитися, але мені не хочеться, бо поряд з цим чоловіком я відчуваю себе у безпеці. 

- Пообіцяйте, що врятуєте мене… -  слова вириваються раніше, ніж я б змогла замислитися над їхнім змістом, але виправитися мені не дає відповідь на них. 

- Обіцяю, що зроблю все, щоб тебе захистити. 

- Ми завершили - голос Марини рушить всю ідилію, адже пан Халім відстороняється від мене і повертається до жінки, що складає ноутбук до сумки. 

- По ваших відчуття, як усе пройшло? 

- Важко сказати. Я відповідала їм так, як би вони цього хотіли. Показала те, що максимально вигідна жертва, яка хоч завтра готова летіти в Емірати. Мені обіцяли перетелефонувати, тому залишається очікувати. 

- Доки ви говорили я встигла пригадати через що пройшла. Думаю, що після завершення цього всього мені варто пройти курс терапії, бо кожна згадка про тих людей викликає у мене панічну атаку. 

- Асю, це слушна думка. Я можу порадити вам хороших спеціалістів, які допоможуть з терапією. - жінка потягнулася до свої сумки, з якої дістала візитку - Тут мої контакти, ви можете зі мною зв’язати у будь-який час.