У полоні Еміратів - Zhelizna

Ася таки на мене образилася…

Ну от що за дівчисько? Я ж їй все зрозумілою мовою поясни. Сказав, що хвилююся за неї і не хочу її наражати на небезпеку, а у відповідь почув, як мої слова перекрутили. На думку Асі я вважаю її безкорисною та безпомічною. А ще я є тираном, бо можу заборонити їй покидати будинок. 

З автомобіля дівча виходило кричачи на мене українською. Я нічого не розумів, а тому міг тільки здогадуватися, що мені адресувалося. Дивно, але подібна поведінка мене взагалі не дратувала. Навпаки, мені хотілося розсміятися на ці потуги показати себе сильною, незалежно та ображеною, але я себе стримував. 

По кімнатах ми розходилися мовчки, я лиш дивився як переді мною демонстративно зачинили двері спальні. Можна було б запросто їх відчинити, щоб з’ясувати відносини, але чужий особистий простір я не хотів порушувати. Тим паче, мені не місце у спальні юної дівчини.

Та коли наступного дня я побачив, що мене ігнорують, ситуація почала здаватися на такою веселою. Кожного разу, коли я намагався виловити Асю, щоб поговорити з нею, вона знаходила собі нове завдання і прикидалась надзвичайно зайнятою. 

І навіть зараз, це дівча діяло мені на нерви. 

- Маліка, де Ася? Я ж просив привести її до мене - цитринові чотки стиснулись в руці так сильно, що я відчув як у подушечки пальців впивається холодний камінь. 

- Юна пані просила передати, що вона готується до сну і не хоче, щоб її хтось турбував - у голосі домоправительки лунали нотки насмішки, бо вона прекрасно розуміла, що зараз відбувається. 

- Зараз тільки дев’ята вечора. Хто так рано лягає спати? Маліка, якщо вона сюди не хоче йти, то я сам піду до неї. 

Я не встиг навіть з-за столу повністю вийти, як жінка закрила собою двері. По схрещених руках на грудях та негативному хитанню головою, я розумів, що Маліка серйозно налаштована. 

- Не можна, пане Халіме. Вам не соромно так пізно йти до молодої дівчини? Де ваші манери? Останнім часом по відношенню до Асі ви взагалі їх не проявляєте, ведете себе з нею ніби вона ваша дружина. Навіть працівники дому помітили це, а про пані Джаннат я взагалі мовчу. 

Згадка про колишню дружину викликала у мене не надто позитивні емоції. Після того благодійного вечора ми добряче посварилися. Я не міг зрозуміти її вчинку, а тому дозволив собі різкі висловлювання. У свою чергу Джаннат намагалася захиститися і постійно дорікала мені, що я надто сильно прикипів до Асі. 

- Тебе хвилює думка Джаннат? 

- Ні, мене хвилює думка всіх, а в першу чергу ваша. Хіба ви не помічаєте, що переходите межу з нашою юною пані? Чи ви не бажаєте помічати цього? 

Слова Маліки мене трохи сколихнули і змусили здоровий глузд увімкнутися. Невже останнім часом я перестав помічати за собою зміни по відношенню до Асі? 

- Ти боїшся, що я осоромлю її? 

- Ні, я знаю вас, а тому навіть не припущу подібного. Я боюся того, що ви надто сильно прив’яжетеся до неї, а коли настане момент прощатися, то будете не готові до цього. Асі тут не місце, у неї є сім’я, яка вже стільки тижнів чекає на неї і, якщо постане вибір, не сумнівайтесь, вона обере їх.  

- Ти у цьому так впевнена? 

- Так, бо ви один одному ніхто. Ви вважаєте її членом вашої родини, дружиною покійного брата? - я негативно хитаю головою - Тоді можливо ви бачите у ній друга? - і знову я хитаю головою. 

Якось за весь цей час, що ми живемо під одним дахом я навіть і не замислювався над тим, що ми абсолютно чужі люди один для одного. У нас з Асьою відбулося знайомство, а за ним пішло те, що я зробив це дівча частиною свого життя. 

- Якщо юна пані для вас ніхто, то чому ви їй сказали, що її безпека у пріоритеті? Чому ви підвищували голос на матір своєї доньки заради дівчини, яку знаєте неповних три місяці? 

- Маліка, які слова ти від мене зараз хочеш почути? На який діалог виводиш? Я ж прекрасно розумію до чого ти хилиш - ця розмова апріорі не мала існувати, однак, вона є і змушує мене дивно почуватися. 

- Пан Халім, я хилю до того, що якщо ви далі будете продовжувати у цьому дусі, то вже не зможете відпустити Асю. День за днем ваші почуття будуть ставати сильнішими, але прощання неминуче. І я боюся, щоб ви не повторили вчинки покійного пана Мухаммада. 

- Ти зараз натякнула мені, що я можу силою одружитися на Асі? - від почутого у мене рука стиснулася в кулах і я зі всієї сили вдарив ним по столу - Так як ти вазагалі могла про таке подумати? 

- Колись ви сказали мені, що я можу завжди вам висловити свою думку. Сьогодні я це зробила. Пробачте за мою зухвалість, але мовчати я теж не можу - безстрашність Маліки вражала - Асі не місце у цьому домі, вона вільна жінка, яка може побудувати сім’ю з іншим. 

- Чим я не той чоловік, з яким це можна зробити? 

-  А ви хіба дали зрозуміти юній пані, що таким являєтеся? Згадайте те, що вона по відношенню до вас має тільки два почуття: страх і безмежну вдячність. 

Я сідаю в своє крісло і відкидаю чотки кудись на стіл. Щось мій настрій геть таки зіпсувався з цією розмовою. 

- Думаю, що вам є над чим подумати. Перші ніж я піду, хочу сказати останнє.