У полоні Еміратів - Zhelizna

- Я би хотіла допомогти дівчатам, які потрапили у руки тих нелюдів. Ця ж білявка не остання, вони будуть заманювати ще і ще, бо ніхто не може їх покарати. Але у мене немає для цього можливості.

- А якщо б тобі дали цю можливість? Ти б залишилася тут, щоб знайти їх? - голова повільно повертається у сторону пана Халіма, що дивиться на мене з серйозним виразом обличчя. На мить я зависаю на його глибоких очах, але швидко опановую себе, щоб дати відповідь. 

- Так. Напевно… так. 

- Я можу допомогти тобі, як морально так і матеріально. Якщо б ти залишилася в Еміратах, ми могли разом спробувати їх викрити, а потім здали би поліції. 

Перед очима знову з`явилися кадри холодного підвалу, а у вухах плач знесилених дівчат, що благали відпустити їх. Ми всі були в рівних умовах, але мені пощастило більше. Тепер я маю вибір: або повернутися додому, або допомогти тим нещасним. 

***

- Навіщо вам лізти у це? Навіщо допомагати мені, не знаючи, що з цього всього може вийти? 

- Бо мені хочеться тобі допомогти, хочеться зробити хоч щось хороше, щоб побачити посмішку замість сліз. Мені хочеться, щоб ти залишилася в Еміратах і ми краще познайомились.

- Бо ніхто не заслуговує подібної участі. Якщо від мене хоч щось залежить, то я готовий спробувати. Сама ти не впораєшся, а тільки наразиш себе на небезпеку.

- І як це все відбуватиметься? 

- Я пропоную тобі ще якийсь період часу побути гостью у моєму домі. Його ти покинути зможеш в будь-який момент, тобі ніхто не перешкоджатиме. Ми будемо разом працювати над тим, щоб знайти цих покидьків і притягнути їх до відповідальності. 

У очах Асі так і читала боротьба між “за” та “проти”, але я не тиснув на неї. Мені хотілося, щоб вона самостійно прийняла рішення. Якщо забажає повернутися додому, то я посаджу її на перший рейс. Але, якщо обере…

- Я згідна. 

- На що саме? 

- Прийняти вашу пропозицію… повернутися під дах того будинку… знайти тих виродків, щоб вони заплатили за все, що зробили - глибоко всередині я радів почутому. 

- Ти довіряєш мені? 

- Довіряю.

- Тоді я зроблю все, щоб цю довіру виправдати. 

Авто заводиться і я тисну на газ, щоб виїхати з цього клятого закутку. Радий, що Ася прийняла саме таке рішення. Я присягаюся перед Аллахом, що допоможу цій дівчинці дійти до кінця. Можливо саме так я спокутую гріхи покійного брата.

P.S. Чи справді Халім хоче спокутати гріхи покійного брата? Чи, можливо, він просто не хоче відпускати Асю? Зроблю маленький спойлер. Наступний розділ називається "Зближення")