У полоні Еміратів - Zhelizna

Щоб хоч трохи прояснити ситуацію, я вирішила знайти Маліку. Вона точно мала знати, що й до чого. Та тільки вартувало мені вийти в коридор, як я натрапила на пана Халіма, якого з вчорашнього ранку не бачила. 

- Ас-Саляму алейка. Сподіваюся, що я вірно все сказала - з поверненням у цей дім я вирішила, що варто вивчити якісь банальні фрази на арабській мові в знак подяки та поваги. 

- Ва-алейкум ас-салям. Ти все вірно сказала, Асю. Молодець - похвала розливається рум’янцем на моїх щоках, який я сподіваюся хоч трохи приховати, щоб не здаватися такою очевидною.

- Ви не бачили Маліку?  Мені потрібно у неї дещо запитати.

- Не бачив, але можу відповісти за неї. Тебе цікавить де твої речі? - я киваю на запитання і дивуюся тому, що пан Халім відразу зрозумів, що трапилося. - Ходімо за мною. 

Не ставлячи зайвих запитань, я мовчки пішла за чоловіком, що вів мене на третій поверх. Без приводу я намагалася не підніматися на нього, бо тут був кабінет і спальня пана Халіма. Мені було ніяково перетинатися з цим чоловіком. 

Переді мною відчинили кімнату, в якій я ніколи не була. Ступивши крок уперед я опинилася в розкішній спальній, яка дарує відчуття аристократичного спокою та безтурботності. Ліжко оббите м’якою тканиною із золотистим акцентом та витонченою вишивкою. Постільні прикраси, включаючи шовкові подушки і килимки, створюють відчуття м'якості та тепла. Люстра з кришталю звисає зі стелі, створюючи розсіяний блиск всюди, де лише поглянеш, а світильники на стінах ніжно розсіюють світло, що доповнює атмосферу. Значної уваги заслуговують величезне дзеркало в дерев’яній оправі з візерунками та антикварні меблі, на яких зі смаком розставлені різні скульптури. 

- Подобається? - перебуваючи у своїх роздумах я й забула, що в кімнаті не сама. Пан Халім покірливо стояв і чекав, коли я щось скажу.

- Так, дуже. 

- Чудово. Колись ця спальня належала моїй матері, а тепер у ній будеш жити ти - почуте мене дивує, м'яко кажучи. 

- Але навіщо? Мені і у тій кімнаті було добре.

- Справді? Хіба тебе не мучать постійні жахіття, в яких ти бачиш мого брата? Хіба тобі не стає лячно від того, що в тій кімнаті померла ненависна тобі людина? 

- Маліка вам усе розповіла? - чоловік киває мені. 

- Вона сказала, що ти не попросиш мене про послугу. Хоча я б тебе не засудив, якби ти попросила в мене іншу кімнату. Менше всього я хочу, щоб тебе щось турбувало.

Серце пропускає удар від тієї щирості, що звучить у голосі чоловіка. Мені так приємно, що він взяв до уваги такий дріб`язок. Пан Халім дійсно надзвичайно хороша людина, якою я не зможу не захоплюватися. 

- Дякую вам - слова я говорю кудись у паркет, бо мені ніяково поглянути у чужі глибокі очі. 

- Асю, хочу про дещо з тобою домовитися. Поки ти в цьому домі ти можеш звернутися до мене у будь-яку мить. Якщо тебе щось турбує, то говори мені. Я вислухаю, підтримаю та допоможу, якщо це буде мені під силу. Не хочу, щоб Маліка була нашим посередником. 

- Я візьму це до уваги і буду з вами щирою та прямолінійною.

- Радий це чути. Якщо так, то дай мені відповідь на одне запитання. 

- Яке?

- Відколи я повернув тобі твої речі, ти перестала носити наш традиційний одяг та прикраси. Вони тобі зовсім не подобаються? - почуте загнало мене у глухий кут. От чого-чого, а цього я найменше очікувала. 

- Ні, вони мені якраз дуже подобаються. Але… - я ж обіцяла бути відвертою, тому варто озвучити все, як є - … вони куплені вашим братом і щоразу, коли я їх одягала, згадувала про нього. А це для мене було найгіршим. 

- Що ж, я так і думав - пан Халім зайшов до спальні, щоб відчинити мені приховані двері, що вели до гардеробної - Я викинув усе, що могло б тебе тригерити. Більше немає нічого, щоб тобі нагадувало про нього. Ці всі речі, що ти зараз бачиш, купувала Маліка по моєму проханню. 

- Боже… - я дивилася на кількість вішаків та скриньок і розуміла, що зараз їх удвічі більше, ніж тоді - Вам не потрібно було цього робити. 

-  Я хотів, щоб ти думала про мене. Мені буде приємно, якщо ти час від часу одягатимеш щось наше традиційне. Абаї справді пасують тобі.

- Дякую, я це обов’язково врахую. 

Один жест змусив моє серце зробити декілька кульбітів. Я справді не знаю як реагувати на доброту пана Халіма. Але я її не забуду. У моїх очах цей чоловік стоїть так високо, як ніхто до цього. І я хочу щось зробити у відповідь для нього. Щоправда, потрібно придумати чим я можу його здивувати.