Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Ні, про наявність братів я, звичайно, знав, але уявляв їх собі по-іншому... Найменше розміром, чи що...

Ну, і якщо я вже думав, що гірше нічого не може статися, то в цей самий момент у квартиру Мар'яни впала, точніше спробувала впасти моя охорона.

Залишилось лише, мабуть, пожежників викликати.

Треба якось все розрулити, та по можливості — без кровопролиття. Починаю розуміти, що без Мар'яни тут не впоратись. Останній удар по моєму его.

А ось і Мар'яна.

- Сашко, Ромко, Гена, вітання! - це вона моїм головорізам! - Зайдете? Ми збиралися чай пити. Познайомтеся, це мої улюблені братики... - закочую очі, намагаючись попередити Мар'яну, щоби не називала імен. Уявляю, як мої хлопці на її трьох Славиків зреагують… Схоже, Мар'яна мене зрозуміла…

- Олексію Олександровичу, все гаразд? – Сашко, такий самий амбал як і Славики, але з мозками, звертається до мене.

- Так, все гаразд, ми тут...Чай пити збираємося, щоправда, хлопчики? – ТриСлавики на диво кмітливими виявилися, сімейне, напевно, тому мовчки, але синхронно кивнули.

– Ну, ми тоді підемо… Ми в машині, якщо що, — додав Сашко про всяк випадок.