Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

- Юрко! Мар'яна зникла!

- Знову? Думаєш, люди Ісматова?

- Ні, вона сама пішла. Ось тільки ні вдома, ні на роботі її нема.

- Що це в біса таке. Чого пішла?

- Потім розповім, це зараз не важливо. Потрібно знайти її раніше, ніж вона може комусь знадобитися.

- Зрозумів. Але ж ти розумієш, офіційно розшук я не можу оголошувати, якщо не було факту викрадення. Рано.

- Розумію. Хоч щось! Нині будь-яка інформація важлива.

Знаю, що друг розіб'ється, але зробить все можливе. А якщо треба буде, то й неможливе. Залишаю людей біля Мар'яниної квартири та повертаюся додому. Навряд, але, може, погуляє і прийде? Хоча, три години за такою погодою, у легкій курточці та ще й з Максіком...

Заходжу до її кімнати, лисі м'явкають, жерти просять. Насипаю їм неапетитну хрень у миску, з пакетика, на якому намальовані такі ж лисі тварюки, як і вони. Це точно не Максіка корм. Зжерли. Просять ще. Обійдуться. Мати ваша нехай вас годує! Кинула тут... Стоп!! Вона б своїх звірів не кинула просто так! Починаю нервувати ще більше. Що сталося між Мар'яною та Оленою?