Ох і дура ти, Мар'янка - Анна Лященко

Мар'яна

Все могло закінчитися дуже погано. Мої братики спочатку роблять, потім думають. Льошка теж... Герой. Поліз уперед… Диво, що вони його не покалічили. Він, звичайно, теж цілком міцний чоловік. Але цих балбесів троє! Вони в мене як на підбір – три шафи з дубовими дверцятами. Коли вони почали займатися регбі, вся округа зітхнула з полегшенням. Регбі — це саме те, що їм потрібне. На тренуваннях скидають пару та суспільство може почуватися у безпеці.

А тепер вони тут. Я й забула, що в них збори, і вони мали приїхати. Могли б і подзвонити заздалегідь. Хоча, напевно, дзвонили, телефон я ж у Льошки залишила вдома!

І взагалі мені на роботу час. Чим вони там займаються?

- Хлопчики, — звертаюсь до братиків, — ви взагалі чого до мене додому завалилися? Ви ж на спортбазі маєте зараз бути?

- Ну, ти трубку не брала, ми почали переживати.

- Чи може вам паспорт показати?

- Навіщо? – у них рідкісна здатність говорити хором.

- Вік мій подивіться, може щось розуміти почнете. У мене особисте життя, між іншим.

- Та бачили ми твоє особисте життя.

- У всій красі, та, між іншим, — заржав В'ячеслав, натякаючи на голого Льошку. Льошка виглядає не надто задоволеним. Мені теж не подобаються жарти моїх родичів. Краще навіть солдатський гумор Фролова.

- Мені на роботу час. А вам на базу, режим порушуєте! А якщо ще й сніданок пропустіть… - при згадці про сніданок брати оживилися.

- А в тебе пожерти є що?

– Щоб вас трьох нагодувати? Он тільки мішок з кормом Максіка.

- Ой, чи це собачий корм? Смачний! – Святослав хрумтить кормом Максіка, як чипсами до пива.

Закочую очі.

- Відійди від Максіка їжі! І взагалі, ви всі троє – марш на базу! Там і харчуйтесь!

- Хлопці, чекаю на вас завтра в гості, на вечерю. Сьогодні Надія Василівна не встигне наготувати, – підключається Льошка.

Так, знайшов підхід. А Надію Василівну треба попередити, щоб не мудрувала, і приготувала їм макарони по-флотськи, з тушкованкою. Сподіваюся, що вона має каструлю літрів на 10…

- Мар'яно, я відвезу тебе на роботу. І ввечері заберу, — Льошка говорить тоном, що не допускає заперечення.

Олексій

В принципі, з Мар'яниними братиками можна потоваришувати. Схоже, головне їх вчасно погодувати. У цьому вони на Максіка схожі. До речі, що там Мар'яна про його корм говорила?

– Мар'яно! Корм Максіка забирати? Ну той, що Славик жував? - Боженько! Ніколи не думав, що таке вголос скажу. Я вже стурбований харчуванням якоїсь волохатої шавки. До речі, а чи не треба його постригти? Мені лисенькі Мар'янини навіть подобається почали. З них хоч шерсть не сиплеться.

- Звичайно! Це його улюблений!

- А вони бувають різні? - дивуюсь я. Все-таки я ще дилетант у цьому питанні. Вчитися мені ще та вчитися.

- Сам у машину віднесеш чи охороні довіриш? – Мар'яна відверто сміється з мене. Але з огляду на те, що я задумав на вечір, мені треба заробляти бонуси.

- Впораюся сам! – гордо заявляю та беру мішок. Що там написано? 10 кг, та й відкрито. Все-таки вона з мене знущається. Обмірковую помсту. Варіанти різні, але місце дії одне – мій «траходром». Наручники це звичайно грубо, але якщо використовувати шовкові шарфики… мм… треба додати до списку запланованих покупок.

Виходжу з дому з мішком у руках. Цікаво, хлопці не бачать, як я тягну мішок, чи вдають – дозволяють мені вислужуватися перед Мар'яною? Ну, хоч не кинулися допомагати, ніби я сам не здатний.

А ось і Мар'яна. З Лериною шубою в руках.

- Льоша, треба Лері шубу якось повернути, — винне дивиться на мене.

- Мені ще й доставлянням шуби займатися? - закочую очі.

- Угу.

- Добре, давай сюди, доставимо у найкращому вигляді – девіз фірми! - прикидаю, що це можна доручити Фролову. Чомусь мені здається, що від приводу відвідати Леру Мишка не відмовиться. Не те щоб він щось розповідав. Але... Загалом, за стільки років дружби, я вже його смаки та методи знаю.

Відводжу Мар'яну на роботу та їду за аксесуарами на сьогоднішній вечір. Що в мене там у списку? Кільце, троянди, торт та… шовкові шарфики…

  Дзвоню Фролову і повідомляю, що маю для нього доручення. Домовляємося зустрітися в офісі за дві години.

Заїжджаю до ювелірного. Потрібно підібрати те, що Мар'яні напевно сподобається. Щось негроміздке та оригінальне.

Мар'яна

Навантажила я Льошку сьогодні. Корм, шуба, на роботу мене сам відвіз. А Льошка і не заперечує… Не схоже, що йому не подобається. Орли його, правда, як завжди, слідом їдуть і весь день під клінікою чергуватимуть. Вже звикла до них.

А Льошка і за Максіка, і за лисих переживає, виявляється. І навіть з моїми братиками спільну мову знайшов, хоча це не дуже складно насправді – головне з ними про їжу заговорити. А якщо він їм ще м'ячик кине… Так, братики у мене своєрідні, але вони мене люблять, і я їх теж. Тож Льошка вже всі три тести на сумісність пройшов. Ще жоден з моїх залицяльників не витримував і Максіка, і лисих котейок, і братиків.

Треба подзвонити Лері, попередити, що Льошка шубу завезе.