Заборонений плід - Валерія Дражинська

- У тебе скоро все мине. Це просто черговий переломний момент дорослішання. Доведеться трохи потерпіти, Жень. У твоєму віці все швидко минає та змінюється.

- А ти?

- Зі звичайною хіттю я впораюся, - пройшовшись по моєму серцю ногами, Діма не заспокоюється і добиває мене, - У мене є дівчина, яку я... яка мені дуже дорога. Коли прийде час, я одружуся з нею.

Шаг і мат. Боляче! Навіть не намагаюся зробити видимості, що все нормально. Встаю зі словами:

- Я зрозуміла тебе, Дім! Пробач! Надалі буду поводитися...

- Сядь! - крижаний тон не дає можливості не послухатися наказу. Падаю на місце, - Я не закінчив.

- Що ще? - дивлюся прямо на нього, не звертаючи уваги на сльози, що біжать по щоках. Не бачу сенсу приховувати, він прекрасно знає, що я зараз відчуваю.

Як можна бути таким жорстоким?

- Припиняй грати з Брауном, Жень. Як бачиш, сенсу немає. Краще подумай про своє майбутнє. Займися компанією діда. Роблячи так нерозважливо, ти можеш все втратити! Ти ще зустрінеш свого..., як там у вас у казці? - реально замислюється, - Принца? Начебто так. Вийдеш заміж, народиш дітей. У тебе все життя попереду. Захочеш, згодом передаси керівництво іншій людині, якій довірятимеш, але й контролюватимеш при цьому, знаючи всі нюанси роботи компанії. Ти будеш щаслива! Пройде час і все стане на свої місця. Повір!

Усе сказане ним звучало правильно. Діма сприйняв мої почуття за бардак у голові, який із часом самоусунеться. Що ж, подивимося! А він нехай буде щасливий зі своєю дорогою дівчиною. Я буду щаслива без нього. Обіцяю собі!