Заборонений плід - Валерія Дражинська

- Прикрийся! - моя грубість вириває її з нірвани, в яку сам же й занурив.

Підривається зі столу і починає судорожно натягувати на себе верх купальника, плутаючись у мотузках. Обличчя рожеве. Руки трусяться.

"Вибач, дівчинко, нічим не можу тобі зараз допомогти! Якщо підійду трахну!" У мене яйця вивертаються так хочу нахилити її над цим столом. Але! Ми тоді остаточно перейдемо межу. На її хлопця, що знаходився практично за дверима, мені по х*й. Річ у тім, що одного разу мені точно не вистачить. А спробувавши один раз, буде ще нереальніше надалі стримуватися. Мене і зараз лякає сила потягу. Спільне майбутнє у нас неможливе з низки причин. 

Придушую порив розвернутися і піти, коли помічаю в зелених очах сльози. Намагаюся щось вичавити із себе, щоб заспокоїти дівчинку на відстані. На жодному засіданні не було так складно підібрати правильні слова.

- Женя... - машинально підношу праву руку до потилиці, в бажанні її протерти. У ніс вдаряє запах її змазки, яка залишилася на пальцях, - Бл*дь!