Заборонений плід - Валерія Дражинська

У себе в кімнаті прийняла душ та, завалившись у ліжко, спробувала заснути. Так, де там?! Думки роз'їдали мозок. Емоції рвали душу. Ревнощі, відчай, гнів, сором, образа, спустошеність. Варто було його тільки побачити і все знову повернулося на круги своя. Вулкан, що спав усередині, виплеснувся назовні.

У результаті безсонна ніч. Зранку сяк-так загримувавши темні кола під очима, спустилася в низ. Діма вже сидів у низу і пив каву.

- Доброго ранку! - ввічливо привіталася я, привертаючи його увагу.

Він оцінювально обвів мене поглядом. По тілу одразу ж побігли мурахи. Одягнена я була скромно. Бежеві штани та на тон світліша шовкова блузка, застебнута на всі ґудзики і непрозора.

- Я вже збирався йти тебе будити! - оглядом начебто залишився задоволений, але все ж висловився невдоволено, поглядаючи при цьому на наручний годинник, - Снідати будеш?

- Ти ж знаєш, що я не снідаю. Нічого не змінилося. Чай на роботі поп'ю, - швидко йду на вихід, - Ну, я поїхала. На роботі зустрінемося.

- Зі мною поїдеш! - безапеляційно заявив він.

- З чого це? - давно такого не було.

- З того! Дорогою детально розповіси про поточні справи. Не хочу в офісі час втрачати. За годину в нас збори акціонерів. Решту дня ти працюєш зі мною в кабінеті. У мене до тебе накопичилася низка запитань. Вчорашні документи ви підготували? - увімкнув Діма діловий тон, прямуючи за мною.

- Не встигли, - на автоматі відповіла я, перебуваючи в легкому ступорі.

Пів дня з ним наодинці? Серйозне випробування для моєї психіки!

- Так і думав. Гаразд, Хлоя сама закінчить! - пронизливі карі очі уважно вивчали мою реакцію.