Той, кого я чекаю - Andriana

Елісон більше не могла заснути. Вона переверталася з боку на бік, але її думки постійно поверталися до останніх слів незнайомця.

"Іноді відповідь ближче, ніж здається."

Хтось із її оточення… Але хто?

Вона сіла на ліжко, потягнулася до ноутбука і відкрила список контактів. Їй потрібно було розкласти все по поличках.

Хто знає її достатньо добре?

В першу чергу, її родина. Але навряд чи це хтось із них — їхній стиль спілкування зовсім інший.

Друзі? Тут теж нічого не сходилося. Її найближчі друзі або були не в темі її роботи, або не могли так тонко відчувати її думки.

Можливо, хтось із колег? Конкуренти, журі, викладачі?

Вона гортала повідомлення в соцмережах, перечитувала старі чати, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку. Але нічого не натякало на те, що хтось із них міг бути тим загадковим незнайомцем.

Тоді її погляд упав на вкладку з трансляцією конкурсу.

Вона знову увімкнула запис і переглянула момент своєї перемоги. Камера рухалася по залу, показуючи обличчя журі, глядачів, учасників…

А потім її серце мало не зупинилося.

Вона помітила когось у натовпі.

Чоловіка, який уважно дивився на неї, коли оголошували результати.

Його погляд був знайомим.

Занадто знайомим.

Елісон зупинила відео, наблизила зображення. Їй потрібно було краще його роздивитися.

І в ту ж мить телефон знову завібрував.

"Я знав, що ти мене помітиш."

Вона відчула, як по спині пробіг холодок.

Він був там.

Він стежив за нею.

І він знав, що вона щойно його знайшла.

Елісон здригнулася від несподіваного повідомлення. Пальці на мить завмерли над клавіатурою, а її серце забилося частіше. Здавалося, що кожен рух була під пильним поглядом цього незнайомця.

"Я знав, що ти мене помітиш."

Вона знову глянула на екран ноутбука, де зображення чоловіка знову спалахнуло перед її очима. Його погляд був сповнений інтересу, але одночасно й мовчазного спостереження. Він начебто чекав, щоб вона звернула на нього увагу.

Елісон відчула, як тривога переповнює її. Вона не могла просто сидіти і чекати на ще одне повідомлення. Вона повинна була дізнатися більше, зрозуміти, хто цей чоловік і чому він так зацікавлений у ній.

Вона вирішила написати.

"Хто ти?" — запитала вона, і серце стало важким від хвилювання, коли натискала «відправити».

Здавалось, що це питання мало б пролити світло на ситуацію. Але на екрані не з’являлося відповіді.

 Замість цього вона отримала ще одне повідомлення:

"Ти зрозумієш скоро. Ти вже на шляху до відповіді."

Елісон гірко посміхнулася. Вона не могла зрозуміти, чи був цей незнайомець другом чи ворогом, але одна річ стала їй зрозумілою: він не дасть їй спокою, поки вона не розгадає цю загадку.

Вона вирішила діяти.

У цей момент вона вирушила в хол готелю, сподіваючись знайти хоч якісь підказки. В її голові крутилися думки про все, що сталося за останні кілька годин: перемога на конкурсі, розмови з іншими учасниками, погляди знайомих. Всі вони були частиною цього великого пазлу, і зараз їй потрібно було знайти останні шматки.

Підходячи до кафе в готелі, вона раптово зупинилася.

Там, на дивані, сиділа незнайома жінка. Вона була одягнена в елегантний костюм, виглядала наче з іншого світу — холодна, впевнена, спостережлива. Вона підняла погляд, коли Елісон підійшла ближче.

Це була вона — жінка з відео.

Елісон застигла на місці, поки та знову не заговорила:

— Ви шукаєте відповідь, чи не так? Тільки не все так просто, як здається на перший погляд.

Елісон стиснула губи. Вона не знала, чому ця жінка тут і як вона знала, що вона шукає. Але одна річ стала ясною: це частина гри. І зараз вона повинна була вирішити, чи готова вона грати далі.