Вулкан для Венери - Устина Цаль
Ні, не треба, щоб він так її цілував. Вона відповість пристрастю на його пристрасть, але на ніжність захочеться відповісти ніжністю. А там, де ніжність, зазвичай і коха… Щось більше. Віра злякалася слова, яке мало не ввірвалося у її думки і різко відштовхнула Тиміша. Він відпустив її і відступив крок назад, намагаючись прочитати на її стривоженому обличчі пояснення.
Віра заточилася спиною до дверей і прошепотіла:
- Знаєш, я через тебе почуваюся якоюсь залізякою. Дурною залізякою.
- Що це означає? – спитав він, звівши брови догори.
- От і подумай.
Віра вийшла у коридор і тихо поплелася до своєї кімнати. Тиміш так і стояв посеред вітальні, намагаючись зрозуміти: розцінювати її слова як п’яне базікання чи вони означали щось глибше.
Чомусь схилявся до думки, що означали.
